Бодров Андрій Васильович

Народився в родині робітників Морозовської мануфактури. Закінчив початкову школу і технічне училище. У 1915 році почав працювати мотальником шпуль і фарбувальником на текстильній фабриці Морозова в Орєхово-Зуєво.

Член РКП(б).

Учасник громадянської війни в Росії. Служив у робітничо-селянській Червоній армії на політичній роботі. Був комісаром 2-го Московського кавалерійського полку, а потім комісаром окремої вогневої бригади 11-ї армії, що в 1922 році захопила місто Баку.

З 1924 року — начальник відділу транспортних і промислових підприємств Азербайджанської ради професійних спілок.

З 1928 по 1929 рік керував трестом «Юговостранс» в місті Армавірі, трестом «Автопромпуть» в місті Краснодарі, акціонерним товариством «Транспорт» в місті Сочі.

У 1929 році обраний членом президії виконавчого комітету Московської окружної ради і одночасно виконував обов'язки завідувача організаційного відділу Московського окрвиконкому.

У 1929—1934 роках — студент Московського інституту інженерів транспорту, інженер шляхів сполучення з експлуатації залізниць.

З січня 1934 по травень 1935 року працював ревізором руху на Московсько-Балтійській залізниці. З травня 1935 по червень 1936 року — ревізор руху і диспетчер Головного управління Народного комісаріату шляхів сполучення СССР.

У червні — жовтні 1936 року — заступник начальника Південно-Уральської залізниці.

5 жовтня 1936 — 21 травня 1938 року — начальник Південно-Уральської залізниці.

З травня 1938 року — начальник Одеської залізниці.

23 листопада 1939 року заарештований органами НКВС і засуджений на 10 років виправно-трудових таборів без права листування. 5 липня 1941 року засуджений до страти, 27 липня 1941 року розстріляний на полігоні «Комунарка» біля Москви.

Посмертно реабілітований в жовтні 1957 року.

• орден Червоного Прапора
• орден Трудового Червоного Прапора
• звання «Почесний залізничник»

• Бодров Андрій Васильович
• Бодров Андрей Васильевич (рос.)
• Южно-Уральская железная дорога (рос.)