Божик Євгенія Дмитрівна

Євге́нія Дми́трівна Бо́жик (25 грудня 1936, Лази Ярославського повіту (Польща) — 28 листопада 2012, Львів) — прозаїк, журналіст, громадський діяч.

Божик Євгенія Дмитрівна
Євгенія БОЖИК
Народилася	25 грудня 1936(1936-12-25) Лази Ярославського повіту (Польща)
Померла	28 листопада 2012(2012-11-28) (75 років) Львів
Поховання	Винниківський цвинтар
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця, прозаїк, журналіст
Мова творів	українська
Напрямок	твори морально-етичної, патріотичної тематики
Жанр	повісті, оповідання, етюди, афоризми
Magnum opus	«Білий Лебідь в оправі смутку»
Премії	імені Богдана Лепкого, імені Ірини Вільде та ін.

У 1946 році разом із батьками була переселена в Україну.

Закінчила факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка.

Тривалий час працювала кореспондентом львівської обласної газети «Вільна Україна». Була головою наглядової ради благодійного фонду «Серце матері», який опікується сиротами, що живуть у сім'ях.

З 1978р.- член Національної спілки письменників України, голова профкому Львівської організації Національної спілки письменників України(з 1981р.) Переможниця конкурсу в галузі мистецтва "Львів'янка року-95"

Автор книг:

• «Мій день»,
• «Пташине молоко»,
• «Йду поміж людей»,
• «Сто днів до моря»,
• «Весни прекрасне вороття»,
• «Я твоя остання надія»,
• «Перший сніп», *
• «Передмістя»,
• «Троянда для ровесника»,
• «Білий Лебідь в оправі смутку»,
• «Таємниця на завтра»,
• «Опівночі».[1]
• "Келих часу"
• "Нічого на потім..."
• "Закохана Лучка"
• "З дерева любові..."
• "Сховане у білі аркуші"[2]

Лауреат 5-ти Міжнародних літературних конкурсів (США, Філадельфія), премії імені Богдана Лепкого, премії імені Ірини Вільде.

Похована на Винниківському цвинтарі.