Бойко Василь Сидорович

Василь Сидорович Бойко (нар. 12 квітня 1893(18930412), Малин  за іншими даними — 1892[1] — 1938) — український вчений, літературознавець, громадсько-політичний діяч, член Української Центральної Ради, член Малої Ради, дійсний член Комісії УАН, редактор «Книгоспілки», викладач харківських вузів, професор Уральського педагогічного інституту.

Бойко Василь Сидорович
Народився 31 березня (12 квітня) 1893
Малин, Житомирська область, Україна
Помер 1938
Країна  Російська імперія
Діяльність літературознавець
Знання мов російська і українська

З життєпису

Навчався у Луцькій гімназії, яку закінчив 1911 р. У 1907 р. його виключали з гімназії за політичну діяльність. У 1912 р. вступив до Київського університету.

З 1917 р. — член Головної студентської ради та Виконавчого комітету київської ради об'єднаних громадських організацій. На Всеукраїнському національному конгресі обраний членом Української Центральної Ради за квотою студентів. Член Малої Ради від фракції УПСФ. Секретар Малої Ради.

Член Головної комісії у справах виборів до Українських установчих зборів, редактор її «Вістей». Кандидат до Українських установчих зборів за списком УПСФ по Київській виборчій окрузі.


Автор ряду наукових праць з історії й теорії літератури. Найважливіші праці: «Марко Вовчок» (К., 1918), «Життя і творчість Квітки-Основ'яненка» (1918), «До питання про вплив „Записок охотника“ Тургенєва на „Народні оповідання“ Марка Вовчка» (у журналі «Наше минуле», 1918). Брав участь у дискусії про формальний метод в літературознавстві статтею про соціологічний метод в літературі (Ч. Ш.,1926).

Репресований в 1934 р., був висланий з України і згодом був професором Уральського педагогічного інституту.

Помер у місті Верхньоуральськ.

Посилання
  1. Нова рада, 1917, № 216, С.4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.