Бойовий дробовик

Бойовий дробовик — клас індивідуальної гладкоствольної стрілецької зброї для ведення вогню на коротких дистанціях. Незважаючи на деяку архаїчність, отримав широке поширення для військового і поліцейського застосування у зв'язку з високою ефективністю ураження швидко рухомих цілей в умовах швидкоплинного ближнього бою.

Американські морські піхотинці в Іраку в 2005, озброєні дробовиком, автоматом, і ручним кулеметом
Відпрацювання зламування дверей в нічному бою за допомогою дробовика (Ірак, 2007)

Специфіка застосування

В даний час гладкоствольне озброєння різних типів повсюдно експлуатується багатьма силовими підрозділами планети і знаходить своє застосування для рішення широкого класу задач. Як правило, його тактичну нішу визначає обширна номенклатура доступних боєприпасів[1], що включає звичайні і гумові кулі, картеч, дріб[2], патрони зі сльозогінним газом, фугасні, осколково-фугасні[3], світлошумові постріли[4] , пробивні набої тощо. Додаткову гнучкість надає можливість установки різноманітних дульных насадок, які дозволяють прицільним пострілом закинути в потрібне місце штурмову кішку, гвинтівкову гранату[4], підслуховуючий прилад тощо.

За сучасними уявленнями західних експертів завдяки великому вибору боєприпасів нелетальної дії основною спеціалізацією гладкоствольної зброї є область протидії масовим заворушенням. При веденні вуличних боїв і спеціальних операцій дробовик напрочуд зручний для забезпечення швидкого проникнення штурмової групи в замкнуте приміщення шляхом оперативного вибивання замків та запорів в дверних отворах. Для цих цілей ряд виробників пропонує широкий спектр спеціальних боєприпасів (див. наприклад набій з розділеним пороховим зарядом)[5]. В умовах швидкоплинного вогневого контакту в ближньому бою для передового бійця штурмової групи вважається доцільним використовувати саме дробову зброю, щоб мати можливість на короткій дистанції якщо не знищити, то хоча б — не цілячись з дуже високою часткою ймовірності вивести супротивника з ладу[6]. Також зазначається, що при звільненні заручників використання дробовика в тісному замкнутому просторі може бути не менш точним і вибірковим, ніж вогонь зі штатних пістолетів-кулеметів, гарантуючи при цьому значно менші шанси небажаної дії боєприпасів за преградами[6]. Крім цього, деякі експерти припускають, що в умовах традиційних бойових дій дробова гладкоствольна зброя може бути ефективним і недорогим засобом для боротьби з малогабаритними тактичними БПЛА розвідки та спостереження[7].

До недоліків, бойових рушниць відносять невисоку прицільну дальність (близько 50 метрів дробом і 75 метрів кулею), невелику місткість магазину, громіздкість, неможливість оснащення глушниками, значну вагу боєкомплекту і низьку швидкість перезарядки[6]. Незважаючи на спроби подолати основні проблеми шляхом розробки цілого ряду автоматичних бойових зразків (див. USAS-12, AA-12, Pancor Jackhammer тощо) жоден спецпідрозділ світу так і не прийняв ці системи на озброєння (хоча їх виробники і заявляють протилежне)[6].

Історія
Winchester Model 1897 «Окопна рушниця» M1917 з багнетом.

Бойовий дробовик веде свою історію від мушкетона. Сучасна концепція застосування такої зброї була вироблена в період Першої світової війни, коли американські експедиційні сили почали застосовувати короткоствольні шестизарядні помпові рушниці з багнетом в окопній війні[8], завдяки дуже високій ймовірності ураження противника зарядом дробу на невеликій відстані[9].

Дробовик виявився також зручним при веденні вуличних боїв. Прикладом може служити подія 27 вересня 1918, коли сержант Фред Ллойд, озброєний окопною рушницею Winchester Model 1897, самотужки відбив захоплене німцями французьке село, відігнавши 30 німецьких солдатів[10].

Німецька армія намагалася протидіяти легальним шляхом, оголосивши дробовики, такими що не відповідають Гаазькій конвенції і пообіцявши розстрілювати кожного володаря дробовика, але не реалізувала свою погрозу, коли американці пообіцяли аналогічні репресії щодо німецьких полонених[9].

Боєприпаси

Бойова гладкоствольна зброя в переважній більшості використовує спеціальні набої, хоч і створені на базі звичайних мисливських, але не сумісні з мисливською зброєю, за вимогами законодавства. Практично всюди поширення одержали набої «магнум» 12-го калібру (з гільзою 76 мм) зважаючи на той факт, що більш потужний 10-й калібр має велику віддачу, обмежує ємність магазину і сильно ускладнює конструювання багатозарядних систем, а більш слабкий, 20-й калібр не забезпечує прийнятної зупиняючої дії[6]. Спорядження патронів — крупнокаліберна дріб/картеч (типу 00), стрижнева (флешетти)[11] дріб або спеціальні кулі. Багатообіцяючі результати були отримані при використанні патронів з комбінованими вражаючими елементами, наприклад, під час війни у В'єтнамі висока ефективність була продемонстрована сумішшю 8-мм картечі і 3,25-мм дробу[12]. Також можуть використовуватися і звичайні мисливські набої з гільзою 70 мм, чия енергія, втім, часто буває недостатньою, щоб привести в дію механізм перезарядження автоматичних і напівавтоматичних рушниць.

Підствольний дробовик
Підствольний дробовик MAUL, встановлений на гвинтівку М4 вгорі і з прикладом та пістолетною руків'ям внизу.

Короткий дробовик як підствольна вогнепальна зброя використовується як для ураження живої сили противника, так і в інших цілях — нелетальний вплив, вибивання дверей (за що в США його прозвали Masterkey). Може бути одно- або малозарядним (наприклад, мати магазин на 3 набої). Застосовується в основному поліцією і спеціальними підрозділами.

MAUL

З 2008 року надходили повідомлення про розробку в США нових моделей підствольних дробовиків.

Так, модель MAUL[13], контракт на створення якої укладено з комерційною компанією, призначена для установки на штурмові гвинтівки М16 і М4. Вона важить близько 1,2 кілограми і має 12-й калібр, причому вогонь може вестися боєприпасами різної вражаючої сили — нелетальними, спеціальними боєприпасами для вибивання дверей.[14]

Див. також
  • Winchester Model 1897
  • Winchester Model 1912
  • Remington 1100
  • Masterkey — підствольна рушниця-відмичка.
  • M26 MASS — M26 Modular Accessory Shotgun System

Примітки
  1. Боеприпасы для боевого гладкоствольного оружия (патроны для тактических ружей — дробовиков). Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 30 травня 2018.
  2. Combat Shotgun. British Army. Архів оригіналу за 18 листопада 2010. Процитовано 28 вересня 2012.
  3. Американские боевые гладкоствольные автоматические ружья Atchisson assault shotgun и усовершенствованные Atchisson AA-12.
  4. Крупнокалиберное боевое помповое ружье КС-23 (Карабин Специальный)
  5. Вандакуров А. Н. и др. Разработка высокоскоростного патрона «Тринар» по схеме разделённого порохового заряда с разрушающейся пулей // Наука и военная безопасность : журнал. — 2016. — Т. 6, № 03. — С. 35-38. — ISSN 2412-5326.
  6. Leigh Neville. Combat Shotguns // Guns of the Special Forces. — Pen & Sword Military, 2015. — ISBN 978-1-47382-106-4.
  7. Гольдреер М. Не нужно стрелять из пушки по воробьям! // Оружие : журнал. — 2016. — № 09. — С. 56. — ISSN 1728-9203.
  8. Bruce N. Canfield «Remington’s Model 10: The Other Trench Gun» American Rifleman November 2009 p.76
  9. W. Hays Parks (October 1997). Joint Service Combat Shotgun Program. The Army Lawyer.
  10. Bo Barbour (April 2003). The evolution of the army combat shotgun. Military Police. Архів оригіналу за 8 липня 2012.
  11. Brian S. Chi. Historical Center's Firearm Collection Spans 200 Years. News.navy.mil. Архів оригіналу за 1 вересня 2009. Процитовано 28 вересня 2012.
  12. Рон В. Дробовик специального назначения // Оружие : журнал. — 2005. — № 07 (июль). — С. 10-19. — ISSN 1728-9203.
  13. MAUL – Multishot Accessory Underbarrel Launcher. Marines magazine. United States Marine Corps. 5 April 2010. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 3 May 2010.
  14. Metal Storm win multi-million contract. The Sydney Morning Herald (Fairfax Media). 3 August 2010. Процитовано 3 August 2010.

Додаткова література
  • Leroy Thompson. US Combat Shotguns. — 2013. — ISBN 978-1-78096-014-2.
  • Charles Cutshaw. Tactical Small Arms of the 21st Century. — 2006. — P. 326-349. — ISBN 978-0-87349-914-9.
  • Max Walmer. An Illustrated Guide to Weapons of the Special Forces. — 1989. — ISBN 0-86101-438-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.