Бокарєв Олександр Петрович

Олександр Петрович Бокарєв (нар. 5 квітня 1969, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, УРСР) — радянський та український футболіст, воротар.

Олександр Бокарєв
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Петрович Бокарєв
Народження 5 квітня 1969(1969-04-05) (52 роки)
  Кривий Ріг,
УРСР
Зріст 190 см
Вага 87 кг
Громадянство  СРСР і  Україна
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1987 «Кривбас» (Кривий Ріг)1(-?)
1991 «Кремінь» (Кременчук)5(-7)
1993—1994 «Евіс» (Миколаїв)18(-19)
1994—1995 СК «Одеса»36(-38)
1995—1996 Поліграфтехніка (Олександрія)55(-39)
1997 «Сокіл» (Саратов)0(0)
1998 «Тимирис» (Шимкент)6(-?)
1999—2000 «Аксесс-Голден-Грейн»
(Петропавловськ)		?(-?)
2001 «Шериф» (Тирасполь)24(-?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 13 жовтня 2016.

Кар'єра гравця

Вихованець ДЮСШ «Кривбас» (Кривий Ріг). Перший тренер - К. Яшкін. У 1987 році зіграв один матч в складі криворізької команди. Після закінчення військової служби в 1991 продовжив кар'єру в команді «Кремінь» (Кременчук). Далі захищав ворота аматорських колективів. У період з 1993 по 1996 роки грав у першій лізі чемпіонату України в командах «Евіс», СК «Одеса» та «Поліграфтехніка».

Сезон 1997 року провів у саратовському «Соколі», але матчів за команду не зіграв. Після закінчення чемпіонату Росії-97 був виставлений на трансфер[1]. В період міжсезоння тренувався в складі криворізького «Кривбасу», однак незадовго до відновлення чемпіонату України тренери команди вирішили вдатися до послуг більш досвідченого Валерія Городова з воронезького «Факела». У Бокарева був варіант продовження футбольної кар'єри в Китаї, однак він ним не скористався[1].

Кар'єру продовжив в Казахстані. Сезон 1998 року провів в клубі першої ліги «Томирис», де був помічений селекціонерами команди «Аксесс-Есиль», яка завоювала за підсумками турніру місце у вищому дивізіоні. Повернення петропавлівського клубу до вищої ліги після семирічної перерви видався тріумфальним. Боротьба за «золото» з «Іртишем-Бастау» завершилася лише за три тури до закінчення чемпіонату, коли «Аксесс-Есиль» несподівано програв кизилординському «Кайсару-Hurricane» з рахунком 1:2. «Аксесс-Есиль» здобув срібні медалі[2]. Під час зимового міжсезоння Бокарев проходив перегляд у одеському «Чорноморці»[3], але договір укладений не був. Воротар повернувся в «Аксесс-Есиль», який змінив назву на «Аксесс-Голден-Грейн». У сезоні 2000 року петропавловці знову стали другими, поступившись у «золотому матчі» команді «Женис» (Астана).

Наступної зими Бокарев проходить збори з тираспольським «Шерифом»[4] і цього разу укладає контракт. За два не повних сезону в Молдові футболіст двічі стає чемпіоном країни (2000/01, 2001/02) і один раз володарем Кубка (2000/01).

У 2002 році повернувся в Україну. Продовжив кар'єру в аматорській команді КЗЕСО (Каховка), з якою став переможцем першості області (2002) і навіть називався кращим воротарем області сезону 2002 року[5].

У 2003 році повернувся до Кривого Рогу. У складі «Кривбасу» як резервний воротар провів півтора сезони, але на поле не виходив. Після завершення активної ігрової кар'єри став воротарем ветеранської команди «Гірник-Ветеран» (Кривий Ріг). Ставав чемпіоном області серед ветеранів[6], фіналістом Кубку України серед ветеранів (35+)[7].

Досягнення

Шериф

Аксесс-Есиль/Аксесс-Голден-Грей

Примітки
  1. Бокарєв в Китай не поїхав (рос.). www.sport-express.ru. 4 квітня 1998. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 13 жовтня 2016.
  2. Історія ФК "Есиль-Богатир" (рос.). yesil-bogatyr.narod.ru. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 13 жовтня 2016.
  3. Одеський «Чорноморець» в лещатах фінансової кризи (рос.). www.sport-express.ru. 24 лютого 2000. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 13 жовтня 2016.
  4. «Шериф» робить ставку на українських гравців (рос.). www.sport-express.ru. 10 січня 2001. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 13 жовтня 2016.
  5. Кращі з кращих (рос.). www.xepcoh.info. 21 листопада 2002. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 13 жовтня 2016.
  6. «Гірник-Ветеран» (Кривий Ріг) - чемпіон Дніпропетровської області (рос.). ffdo.com.ua. 21 листопада 2011. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 22 лютого 2019.
  7. Фінал КУ серед ветеранів (35+) «Металург» (Запоріжжя) - «Ветеран» (Кривий Ріг) 1:1, п.п. 4:2 (рос.). ffkr.org. 17 листопада 2013. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 13 жовтня 2016.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.