Болховець

Болховець — місто-фортеця Бєлгородської оборонної лінії, засноване у 1646 році в місці впадіння річки Болховець у річку Везелку.

Ландкарта Болховецького повіту 1724—1729 рр. Картограф Іван Хрущов. Національна бібліотека Франції.

Разом з містом Бєлгород та іншими містами-фортецями утворювало військово-оборонну лінію для захисту південних кордонів Московського царства від набігів кримських татар та ногайців.

Головне завдання міста — перекрити земляним валом головний шлях вторгнень татар — Муравський шлях. Друге завдання — убезпечити від набігів важливе місто оборонної лінії — Бєлгород.

Місто-фортеця Болховець засноване 23 серпня (2 вересня за новим стилем) 1646 року під керівництвом бєлгородського воєводи Одоєвського Микити Івановича[1].

Першим воєводою міста 20 березня 1647 року призначено Алад'їна Богдана Денисовича, який і керував заселенням міста.

1652 року з північно-східної сторони фортеці було прорито таємний хід до річки Болховець, який давав можливість доступу до води під час можливої осади міста[2].

У 1732 році указом Сенату Російської імперії місто у військовому плані перейшло у підпорядкування воєводи Бєлгорода.

У другій половині XVIII століття статус міста змінився на село Бєлгородського повіту.

У другій половині XX століття село Болховець зникло як офіційна адміністративна одиниця.

Станом на 2020 рік на території колишнього села Болховець розташовані Стрілецьке і Пушкарське сільські поселення.