Бєлгородська оборонна лінія
Бєлгородська оборо́нна лі́нія (Засічна смуга, Засічна лінія) (рос. Белгородская черта) — одна з ланок у системі оборонних укріплень на південному кордоні Московської держави. Була завдовжки 800 км з центром у місті Бєлгород. Побудована з ініціативи російського уряду на початку XVII ст. Одна з російських порубіжних оборонних ліній XVI — XIX століття.
Зовнішні зображення | |
---|---|
Бєлгородська оборонна лінія | |
Схема Білгородської лінії | |
Лінія використовувалася для оборони від кримських і ногайських татар у XVI—XVII століттях, сприяла подальшому заселенню та економічному освоєнню південних чорноземних районів. Проходила по лінії Охтирка—Бєлгород—Ольшанськ—Валуйки-Острогозьк—Воронеж—Тамбов. Перетинала Муравський та Ізюмський шляхи. Складалася з міст-фортець, які мали артилерію, на шляхах — із дерев'яних і земляних оборонних пунктів з вежами і підйомними мостами («засічними воротами»), із засік-завалів у лісовій місцевості, валів і ровів — у польовій. Службу на лінії несли українські слобідські козаки і російські служилі люди (стрільці).
Прикордонні загони, сформовані для служби в цих містах, комплектувалися з українських слобідських козаків та селян, російських служилих людей (стрільців, козаків та пушкарів), їх загальна чисельність перевищувала 10 тис. осіб. Уряд частково переселяв сюди людей з північних областей. Населення укріплених міст займалося землеробством, тваринництвом, полюванням, рибальством, бортництвом, а також зобов'язане було охороняти оборонну лінію.
Фортеці смуги (лінії)
Безпосередньо на самій Бєлгородській смузі розташовувалися наступні фортеці та остроги (у дужках вказані роки заснування):
- Козлов (1635)
- Добре (1647)
- Сокольськ (1647)
- Романів (1614)
- Білоколодськ (1663)
- Усмань (1646)
- Орлов (1645)
- Воронеж (1586)
- Костенськ (1644)
- Борщевський монастир (1615)
- Урив (1646)
- Коротояк (1648)
- Острогозьк (1652)
- Ольшанськ (1645)
- Усерд (1637)
- Верхососенськ (1637)
- Царев-Алексіїв (1647)
- Яблоново (1637)
- Короча (1638)
- Нежегольск (1654)
- Бєлгород (1593) — головне місто
- Болховець (1646)
- Карпов (1646)
- Хотмижськ (1640)
- Вільна слобода (1640)
- Охтирка (1654)
Література
- Грєхова Н.В. Бєлгородська оборонна лінія 16–17 ст. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 248. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Посилання
- Білгородська (стара) лінія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 92-93. — 1000 екз.