Борисевич Василь Васильович

Васи́ль Васи́льович Борисе́вич (4 січня 1969, с. Діброва Збаразького району Тернопільської області — 20 січня 2015, поблизу смт Фрунзе Слов'яносербського району Луганської області) — український військовик, сержант 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).

Василь Васильович Борисевич
 Сержант
Загальна інформація
Народження 4 січня 1969(1969-01-04)
с. Діброва, Збаразький район Тернопільська область, Україна
Смерть 20 січня 2015(2015-01-20) (46 років)
поблизу смт Фрунзе, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 24 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Проживав у с. Мала Снігурівка Лановецького району. Був підприємцем — разом з дружиною вирощував і продавав овочі.

1 вересня 2014 отримав повістку. Після двомісячного вишколу на Яворівському полігоні, у складі 24-ї бригади відбув на Луганщину.

20 січня 2015 почався наступ бойовиків на блокпост № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область), Василь схопив гранатомет, щоб поцілити в танк, але зброя не спрацювала. Тоді він почав стріляти з автомата, тут у нього й поцілила куля снайпера, яка пробила легені. Побратими відтягнули пораненого до бліндажа, але коли зняли бронежилет, пульс уже не відчувався. Обгоріле до невпізнання тіло Василя знайшли пізніше на тому ж місці. Рідні три місяці шукали його і сподівалися, що Василь живий. Але ДНК-експертиза підтвердила, що Василь загинув.

Поховали бійця 24 квітня у с. Мала Снігурівка Лановецького району на цвинтарі біля церкви. Чин похорону відправив архієпископ Нестор спільно з вісімнадцятьма священиками.

Залишилися дружина Ірина, сини Павло і Володимир, невістка Аліна.

Вшанування

Відзнаки
  • орденом «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (4 червня 2015 року, посмертно).[4]
  • орден «За Україну, за її волю» Спілки бійців і волонтерів АТО «Сила України» — за мужність, самовідданість та зразкове виконання службових обов'язків, проявлені в боротьбі за незалежність України під час проведення АТО на Сході України (посмертно)[5].

Див. також

Примітки
  1. Степан Барна відвідав сім'ю загиблого в зоні АТО жителя Лановеччини // Сайт Тернопільської ОДА, 16 липня 2015
  2. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
  3.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube
  4. Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Ірина Сиско. У День Державного Прапора збаразькі бійці отримали медалі та ордени від українського народу Архівовано 13 вересня 2015 у Wayback Machine. // Народне слово. — 2015. — 26 серпня.
    Наталія Тарнавська. Народними нагородами у Збаражі вшанували Героїв сучасності (фото) // Терен. — 2015. — 26 серпня.

Джерела
  • Кошіль, І. «Тату, ми вас любимо і чекаємо!» Василь Борисевич загинув від ворожої кулі / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 15 (29 квіт.). — С. 4.

Посилання
Зовнішні відеофайли
 На Тернопільщині церковними дзвонами зустрічали труну із загиблим вояком на YouTube // ТСН, 23 квітня 2015
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.