Борисенко Андрій Юрійович

Андрі́й Ю́рійович Борисе́нко (нар. 13 жовтня 1993(19931013) пом. 20 грудня 2017) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Борисенко Андрій Юрійович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 13 жовтня 1993(1993-10-13)
Павлоград
Смерть 20 грудня 2017(2017-12-20) (24 роки)
Кам'янка
Поховання Павлоград
Псевдо «Боря»
Військова служба
Роки служби 2014-2017
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Десантні війська
Формування
 25 ОПДБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1993 року в місті Павлоград (Дніпропетровська область); 2012-го закінчив 11 класів місцевої школи № 16. Вступив у НМетАУ, однак згодом залишив навчання. З кінця 2013 року служив у 25-ій бригаді за контрактом — на посаді навідника-оператора 1-ї роти 3-го батальйону.

На фронті з 24 липня 2014 року — бойове хрещення зазнав під Шахтарськом. Згодом були бої за Іловайськ, Савур-могилу, Майорськ, Красногорівку, Піски, шахту Бутівку, Авдіївку, Жданівку, Нижню Кримку; неодноразово виконував завдання за лінією фронту. 4 жовтня 2014-го повернувся з першої ротації. 2016 року переведений до 2-го батальйону; сержант, командир бойової машини — командир відділення парашутно-десантного взводу 4-ї парашутно-десантної роти 2-го батальйону.

20 грудня 2017 року загинув поблизу селища Кам'янка (Ясинуватський район) — куля снайпера потрапила у голову.

22 грудня 2017-го похований в Павлограді — кладовище по вул. Луганській.

Без Андрія лишились мама Лариса Сергіївна, сестра і кохана дівчина.

Нагороди та вшанування

  • Нагороджений медаллю «Захиснику Батьківщини» (листопад 2015).
  • Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[1].
  • 26 січня 2018 року у Павлограді відкрито та освячено дві меморіальні дошки в пам'ять про Андрія Борисенка — на стіні школи № 16, яку він закінчив Андрій, друга — на стіні будинку № 12 (проспект Шахтобудівників), в якому він виріс.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 грудня[2][3].

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.