Борисенко Володимир Йосипович

Випускник історичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Кандидат (1976), доктор (1990) історичних наук, професор (1992).

З 1990 р. — доктор історичних наук, професор/завідувач кафедри історії України Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова).

За вагомий внесок в дослідженні історії України обраний академіком Української академії історичних наук.^{[джерело?]}

Є керівником наукової школи «Соціально-національні проблеми історії України другої половини XVII — початку XX ст.». Науковий консультант і керівник понад 30 дисертацій, з них 6 — докторських і 25 — кандидатських. Виступив опонентом по кількох десятках докторських і кандидатських дисертаціях.

Організатор і завідувач першої в педагогічних вузах незалежної України кафедри історії України. Засновник і голова першої в незалежній Україні Спеціалізованої ради по захисту кандидатських дисертацій зі спеціальності методика навчання історії. Член кількох Спеціалізованих рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій з історії України та всесвітньої історії.

Виступив ініціатором, безпосереднім виконавцем та керівником таких науково-суспільних проектів: визначення ролі демократичних сил у розвитку народної освіти в Україні другої половини XIX ст.; перегляду консервативних положень радянської історичної науки про Визвольну війну українського народу XVII ст.; спільно з В. А. Смолієм спростував положення про зміст та хронологічні рамки війни 1648—1654 р.; спільно з В. А. Смолієм замість визначення «Визвольна війна» обґрунтував та увів у наукову практику ідею про Національну революцію в Україні XVII ст.; став ініціатором і керівником розробки проблеми «Українсько-московитська війна 1658—1659 рр.»; вперше в історичній науці відійшов від традиційного зображення українсько-татарських відносин тільки як ворожих, при цьому комплексно довів тяглість і добросусідських, насамперед воєнних відносин між обома народами; реалізував колективний проект дослідження українсько-російських відносин у другій половині XVII ст. з нових науково-методичних позицій; започаткував і реалізував дослідження проблеми ролі учителів і учнівської молоді у суспільно-національному житті України другої половини XIX — початку XX ст.; ініціював наукову розробку проблеми співвідношення освіти і націотворення в Україні 20 — 30-х років XX ст.; розробив концепцію безперервного розвитку українського народу і його державності.

Під керівництвом професора сформувалася плеяда вчителів, викладачів, науковців і суспільно-політичних діячів з новим баченням місця України в європейській історії.

Багаторічний відповідальний редактор «Наукових записок» і «Наукового часопису НПУ ім. М. П. Драгованова». — Серія 6. — Історичні науки. Член редколегій багатьох монографічних і провідних періодичних видань.

• Нариси історії України. — К., 1993.
• Україна козацька. — К., 1993.
• Еволюція соціальної структури Гетьманщини. — К., 1997.
• Курс української історії. — К., 1996, 1998.
• Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині VII ст. — К., 1998.
• Історія України в літературно-художніх образах. — К., 2000.
• Культурно-освітня діяльність громадськості Лівобережної України в 1825—1860 рр. — К., 2002 (у співавт. з І. М. Левченко).
• Суспільно-політична діяльність учителів і учнівської молоді України в 1900 — першій половині 1907 рр. — К., 2002 (у співавт. з Г. А. Непорожня).
• Еволюція українсько-російських відносин у другій половині XVII ст. — К., 2006.
• Навчально-методичний комплекс фахової підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів за спеціальностями 6.03.03.00, 7.03.03.00, 8.03.03.00 «Історія України». — К., 2009. (науковий редактор)
• Державотворчі та національно-духовні процеси в Україні першої половини XVII ст.: Навчальний посібник. — К., 2010.
• Боротьба демократичних сил за народну освіту в Україні 60 — 90-х років XIX ст. (видання друге). — К., 2011.
• Теоретична спадщина Михайла Драгоманова в сучасних вимірах. — К. 2011. (головний редактор)
• Національна освіта і формування української модерної нації у 1921—1934 роках: європейські тенденції та радянські реалії.;- К., 2012.
• Українські землі до Аскольдового хрещення: [навч.-попул. нарис] — Київ : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2017. — 159 с. ISBN 978-966-931-140-5

• Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»
• Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
• Почесна грамота Верховної Ради України
• Знак «Відмінник освіти України», знак «Василь Сухомлинський», знак «За наукові досягнення» Міністерства освіти і науки України.
• Почесна грамота Міністерства освіти і науки України
• Почесна грамота Київської міської адміністрації
• Диплом переможця рейтингу "Найкращий викладач 2007—2008 н.р. Інституту історичної освіти НПУ ім. М. П. Драгоманова, диплом «Найкращий професор 2007—2008 н.р.».
• Велика Золота медаль НПУ ім. М. П. Драгоманова «Михайло Петрович Драгоманов 1841—1895 рр.» (за значний внесок у підготовку педагогічних кадрів)
• Диплом І ступеня та грошова премія за монографію «Еволюція українсько-російських відносин другої половини XVII ст.».
• Звання «Почесний професор ПХДПУ імені Г. С. Сковороди».
• Почесна відзнака Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.
• Ордени Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого третього ступеня, Святих Кирила і Мефодія та Святого Миколи Чудотворця (Українська православна церква Київського патріархату).

У березні 2016 року історик, проф. Вадим Ададуров виявив ознаки плагіату власної монографії в тексті дисертації Володимира Стеценка, виконаної під керівництвом Володимира Борисенка. У статті на порталі «Historians» професор В. Ададуров висловив сумніви в якості керівництва Борисенком вказаною дисертаційною роботою[1]. Український католицький університет, де працює проф. В. Ададуров, виступив із заявою про неприпустимість плагіату в науковій роботі Стеценка[2].

"01 липня 2016 року затверджено рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України про присвоєння вчених звань і  присудження наукових ступенів від 1 липня 2016 року.

Скасовано:

Рішення спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» від 26 лютого 2015 року, протокол № 3,  про присудження наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 «Історія України» та відмовити у видачі диплома кандидата історичних наук Стеценку Володимиру на підставі висновку[3]".

• Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
• Інститут історії України НАН України
• Інститут історичної освіти НПУ ім. М. П. Драгоманова