Бориси (Кременчуцький район)

Село Бориси знаходиться біля витоків невеликий безіменної річечки, яка через 6 км впадає в Кременчуцьке водосховище, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Кагамлик. Село розташоване за 21 км від райцентру м. Глобине.[1]

Площа населеного пункту — 562,7 га.[1]

На території села знаходиться п'ять ставків.[1]

Село існувало вже на початку 17 століття.[1]

Назва населеного пункту започаткована від козака Бориса, який перший оселився на цій території.[1]

У 1856 році була відкрита перша церква, а в 1864 році: церковно-приходська школа.[1]

У 1900 році у селі Бориси з хуторами Башилівка, Василенкове, Натягайлівка проживало 1563 особи (771 особа чоловічої статі та 792 особи жіночої статі).[2][3]

Станом на 1 січня 1910 року в с. Бориси було 231 господарство. Після об'єднання з кріпацьким хутором «Коденцівкою» в селі налічувалось 1330 чоловік населення, які мали 1497 десятин земельних угідь.[1]

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 912 жителів села загинули від голоду.[4]

У 1935 році на території села було створено три колгоспи: «Червоний партизан», ім. Леніна, «Ворошилова», на базі яких після війни був створений колгосп ім. Ілліча.[1]

1. Заіка Михайло Прокопович — 1889 року народження, місце народження: Полтавська обл. с. Бориси Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: с. Бориси, останнє місце роботи: Працівник заготконтори, Заарештований 20 лютого 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 7 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано 27 травня 1938 р.

Населення в 1910 році — 1330 осіб[1].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 717 осіб, з яких 292 чоловіки та 425 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 603 особи.[6]

Населення села на 1 січня 2011 року складає — 482 осіб і 228 дворів.[1]

Сільські голови:

• Спориш Юрій Григорович, (тел..33-5-90)[1]

  31.10.2010 — зараз

  26.03.2006 — 31.10.2010

• Байсара Тимофій Петрович[1]

 ? — ?

Виробнича спеціалізація підприємств розташованих на території Борисівської сільської ради: вирощування зернових, зернобобових та технічних культур[1]:

На території села діють[1]:

• поштове відділення зв'язку
• фельдшерсько-акушерський пункт
• Борисівська сільська бібліотека, завідувачка — Підцерковна Людмила Миколаївна
• два магазини
• баня

Село газифіковане у 2006 році.[1]

Є футбольна команда, яка утримується фермерським господарством «Зеніт» голова Подкич В. В.[1]

На центральній площі знаходиться пам'ятник Герою Радянського Союзу Борисенку В. П., який загинув у роки Другої Світової війни в боях за Будапешт(1945).[1]

Серед випускників Борисівської школи є 34 офіцери, 56 учителів, 24 агрономи і зоотехніки, 19 інженерів, 17 медичних працівників, 11 залізничників, сотні механізаторів, водіїв, свинарок, доярок та інших працівників.[1]

• Верменич Володимир Миколайович — український композитор, хоровий диригент, педагог.
• Байсара Андрій Тимофійович — генерал-лейтенант
• Кислий Микола Дмитрович — доктор медичних наук, професор Московського університету Дружби народів
• Тарасенко Володимир Олександрович — український поет
• Бідаш Юрій Іванович — кандидат сільськогосподарських наук, завідувач лабораторії технічних, кормових та овочевих культур Устимівської дослідної станції
• Синенко Світлана Іванівна — український політик, педагог, науковець.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область

• Погода в селі Бориси