Боровик Артем Генріхович

Артем Генріхович Боровик (13 вересня 1960, Москва — 9 березня 2000, аеропорт Шереметьєво, там же) — російський журналіст, президент видавничого холдингу «Совершенно секретно».

Боровик Артем Генріхович
Народився 13 вересня 1960(1960-09-13)[1]
Москва, СРСР
Помер 9 березня 2000(2000-03-09)[1] (39 років)
Хімки, Московська область, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність журналіст-розслідувач, Медіамагнат
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин
Знання мов російська
Батько Genrikh Borovikd[1]
Нагороди
Сайт sovsekretno.ru

Біографія

Артем Боровик народився 13 вересня 1960 року в Москві в журналістській родині. Батько — політичний оглядач, письменник і драматург Генріх Боровик (нар. 1929), мати — Галина Михайлівна Боровик (уроджена Фіногенова, 1932-2013) — за фахом вчитель історії, згодом редактор відділу культури телебачення. З 1966 по 1972 жив у Нью-Йорку, де батько працював кореспондентом Агентства друку «Новини» та «Літературної газети». Навчався в 45-й школі (школі Мільграма). Закінчив факультет міжнародної журналістики МДІМВ.

Працював журналістом у різних радянських виданнях, зокрема в газеті «Советская Россия» і в журналі «Огонёк» (1987-1991), за завданням якого кілька разів їздив у Афганістан. Автор книги «Захована війна», присвяченої війні в Афганістані. У 1988 році деякий час служив в армії США (у Форт-Беннінзі) у рамках експерименту, в ході якого радянський журналіст був направлений в американську армію, а американський — в радянську. Про своє армійське досвіді написав книгу «Як я був солдатом американської армії».Разом з колегою по «Совершенно секретно» Євгеном Додолєвим вів відому свого часу передачу « Взгляд». Навіть 10 років по тому «Огонёк» позиціював ведучих як «народних героїв»[2]:

Хто пам'ятає, скільки їх було, ведучих «Взгляду», що з'являлися в найвільнішій студії «Останкіно» по п'ятницях? Лістьєв, Любимов, Захаров, Політковський, Мукусєв. Хто ще - Ломакін, Додолєв, Боровик ... Вони стали народними героями, які уособлювали зміни всередині країни, так само, як символом перебудови за кордоном був Горбачов. Тому що разом з ними, смілішаючи від п'ятниці до п'ятниці, ми вчилися говорити не кухонним шепотом, а вголос: в СРСР все-таки є секс, у капіталізму теж буває людське обличчя, рок-н-рол живий, Чорнобиль не аварія, а трагедія ... Але коли ми разом пройшли майже весь демократичний буквар і навчилися голосно говорити, було вже майже все одно, хто говорить з нами зі студії «Взгляду». За що всім, хто будь-коли робив це, велике людське спасибі.

Було включено в Московську групу списку ОВР.

Смерть

Артем Боровик загинув на 40-му році життя 9 березня 2000 року в результаті авіаційної катастрофи, при падінні літака Як-40, який здійснював рейс Москва — Київ, на борту якого перебував глава компанії «Група „Альянс“» Зія Бажаєв. Загинули всі 9 осіб, включаючи 5 членів екіпажу[3]. Похований на Новодівочому кладовищі (10-а ділянка).

Увічнення пам'яті
  • Премія імені Артема Боровика
  • Гімназія імені Артема Боровика
  • Парк імені Артема Боровика
  • «Цілком таємно. Інформація до роздумів» серія «Пам'яті Артема Боровика» (НТВ, 2001)
  • Документальний фільм «Артем» (НТВ, 2005)
  • Документальний фільм Олексія Аленіна «Артем Боровик. Він дуже поспішав жити» (2010).

Бібліографія
  • Встретимся у трёх журавлей. М., Правда, 1987.
  • Встретимся у трёх журавлей. М., 1988
  • Афганистан. Ещё раз про войну. М., 1990
  • Как я был солдатом американской армии. М., АПН, 1989
  • Спрятанная война. М., ПИК, 1992
  • Раззаков Ф. Звёзды телевидения : правда. Домыслы. Сенсации. [печатный текст] / Раззаков, Фёдор Ибатович, Автор (Author); Дольников, В., Редактор (Editor); Левыкин, М. А., Художник (Artist). — Москва [Россия] : Эксмо, 2000. — 432 с.: ил. + [8] л.; 24 см.- 7 000 экземпляров . — ISBN 5-04-006025-4
  • Уже не ведая преград. М., Совершенно секретно, 2001

Див. також

Примітки
  1. https://www.theguardian.com/news/2000/mar/29/guardianobituaries.isobelmontgomery
  2. 10 лет меняя взгляд на мир. // Огонёк, 1997, № 52. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013.
  3. Leading journalist killed in plane crash[недоступне посилання з серпня 2019] // IFEX

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.