Бородін Іван Парфенійович

Бородін Іван Парфенійович (нар. 18 січня 1847(18470118) — 5 березня 1930) — відомий російський ботанік, академік Російської Академії наук (з 1902 р.), піонер охорони природи, один із засновників етико-естетичного підходу у заповідній справі і охороні дикої природи[1][2]. Розвинув ідеї Гуго Конвенца про культурні та моральні складові природоохорони[2]. Директор ботанічного музею Петербурзької академії наук[1].

Іван Парфенійович Бородін

Народився в Новгороді в дворянській родині. Закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1869), після цього викладав у Петербурзькому лісовому інституті та в університеті[1]. З 1880 — професор. У 1886 Новоросійський університет в Одесі присвоїв Бородіну ступінь доктора без захисту дисертації. Засновник (1916) та довічний президент Російського ботанічного товариства[1].

Наукові праці

Праці І. П. Бородіна (в тому числі підручники) присвячені анатомії та фізіології рослин (вивченню дихання рослин і утворення аспарагіну, дослідженню хлорофілу тощо).

В одній з перших у Росії книг з охорони природи, виданій в 1914 р. (И. П. Бородин «Охрана памятников природы»), учений заявив[3][4]:

А між тим ми не можемо не примкнути до широкого руху (з охорони природи), що охопив Західну Європу: це наш моральний борг перед батьківщиною, людством і наукою ... Скільки б захисних ділянок не влаштували у себе наші сусіди, вони не в змозі замінити наших майбутніх заповідників. Розкинувшись на величезному просторі в двох частинах світу, ми є володарями в своєму роді єдиних скарбів природи. Це такі ж унікуми, як картини, наприклад, Рафаеля - знищити їх легко, але відтворити немає можливості ... Створення захисних ділянок надзвичайно важливо і з метою педагогічною.

Брав участь у створенні природоохоронюючої комісії при Російському географічному товаристві, що зробила багато для розвитку ідей охорони природи в Росії і в Україні[2].

Деякі віталістичні погляди Бородіна зазнали критики К. А. Тімірязєва[1].

Примітки
  1. Бородін Іван Парфенійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Борейко В. Е. Словарь деятелей охраны природы / Изд. второе, доп. — К. : КЭКЦ, 2001. — С. 42-45.
  3. Бородин И. П.. Охрана памятников природы. — Спб., 1914.
  4. Бородин И. П., 1914. Охрана памятников природы // Этико-эстетический подход в охране дикой природы и заповедном деле / Изд. второе, доп. Сост. В. Е. Борейко. — К.: КЭКЦ, 1999. — С. 42-51.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.