Бородін Олексій Артемович

Бородін Олексій Артемович
Народився 11 лютого 1908(1908-02-11)
с. Піски, Кременчуцького повіту, тепер Полтавської області
Помер 19 травня 1995(1995-05-19) (87 років)
Київ
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність історик
Alma mater Педагогічний інститут Іркутського державного університетуd
Галузь історія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Посада декан, завідувач кафедри
Звання професор
Ступінь доктор історичних наук
Аспіранти, докторанти Горшков Володимир Павлович і Шевченко Леся Антонівна
Нагороди

Олексій Артемович Бородін (*11 лютого 1908(19080211), с. Піски Козельщинського повіту, тепер Полтавської області — †19 травня 1995, Київ) — український радянський історик, доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1948—1952 рр.).

Біографія

Народився в селянській родині. Працював наймитом, чабаном[1].

Закінчив лікнеп. Був секретарем комсомольського осередку села Пісок Козельщинського району Полтавської області. У 1928—1930 рр. — голова кооперативу в с. Пісках, у 1930 р. — голова райкомнезаму.

Проходив службу в Червоній Армії.

Навчався в Комуністичному університеті імені Артема (Харків) (1933—1936), аспірантурі Інституту червоної професури при ВУЦВК (1936—1937). Закінчив історичний факультет Іркутського педагогічного інституту (1944), аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б) (Москва) (1949).

З 1937—1938 рр. — завідувач сектору культури Управління справами Ради Народних Комісарів УРСР.

У червні 1938 р. заарештований органами НКВС, але 21 вересня 1940 р. звільнений через відсутність складу злочину.

У 1940—1941 рр. викладав історію на курсах керівних працівників при Київському союзі кооператорів.

У 1941—1942 рр. — завідувач кафедри марксизму-ленінізму Куп'янського педагогічного інституту.

1942—1944 рр. — директор Тулунського педагогічного інституту (Іркутська область).

У Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка: 1948—1950 старший викладач, 1950—1956 доцент кафедри марксизму-ленінізму, 1948—1952 декан історичного факультету, 1956—1968 завідувач кафедри історії КПРС, 1968—1979 завідувач кафедри історії КПРС гуманітарних факультетів, 1983—1986 і 1988 професор кафедри історії КПРС історичного факультету. Читав курси «Основи марксизму-ленінізму», «Історія КПРС» та спецкурси з історії партії.

Працював радником з питань вищої школи в Пекінському університеті, читав лекції у вишах КНДР, Польщі, Югославії, Чехословаччини.

Виняткову увагу приділяв вихованню викладацьких кадрів. Під його науковим керівництвом підготовлено понад 60 докторів та кандидатів історичних наук.

Наукові інтереси

Сфера наукових інтересів: історія КПРС, керівна роль партії в умовах побудови соціалізму.

Кандидатська дисертація «Боротьба партії за втілення в життя рішень VIII партійної конференції про Україну» (1948), докторська дисертація «Коммунистическая партия Украины — боевой отряд КПСС в борьбе за осуществление ее политики (1917—1945 гг.)» (1967).

Основні праці
  • КПСС в борьбе за восстановление и дальнейшее развитие народного хозяйства СССР в послевоенный период. К., 1954.
  • Всесвітньоісторичне значення Великої Жовтневої соціалістичної революції. К., 1957.
  • Боротьба КП України проти троцькізму, за єдність рядів партії (1918—1927 рр.). К., 1968 (у співавт.).
  • Образование СССР — торжество ленинской национальной политики. К., 1972.

Керівник авторського колективу «Курсу лекцій з історії КПРС: У 2-х ч.» (К., 1970).

Відповідальний редактор збірника «Наукові праці з історії КПРС».

Нагороди

Примітки
  1. Лисенко В. Червоний професор // Зоря Полтавщини. № 47 від 24.02.1968 року

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.