Кременчуцький повіт

Кременчу́цький пові́т адміністративно-територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії з центром у місті Кременчук.

Кременчук. Південна частина міста. Поч. XX століття
Кременчуцький повіт
Губернія Новоросійська губерніяПолтавська губернія
Центр Кременчук
Створений 1776
Попередники Миргородський полк, Дніпровський полк
Наступники Кременчуцька округа

Географічне положення

Кременчуцький повіт Полтавської губернії на карті 1821 року

Повіт займав південно-західну частину губернії і межував з Золотоніським повітом на заході, Кобеляцьким повітом на сході, Хорольського повіту на півночі і з Київської, Херсонської і Катеринославської губерніями на півдні.

Історія

Утворений 1776 року у складі Новоросійської губернії з Потоцької і Омельницької сотень Миргородського полку, частини колишнього Дніпровського полку (Власівська, Сокольська, Келебердянська, Кішенська і Переволочанська сотні). Повітове місто Кременчук було центром Новоросійської губернії.

Кременчук згадується, як житлове місце, тільки в XVII століття, в одного з бродів, за яким татари переходили на правий бік Дніпра. Після Зборівського договору є сотенним містечком Чигиринського полку, після Андрусівського договору відходить до Миргородського полку.

У складі Російської імперії

У 1764 році Кременчук з прилеглою територією включений до складу новоствореної Новоросійської губернії. З 1775 року повіт входив до складу Новоросійського намісництва. У 1789 році Кременчук зарахований до Градизькому повіту Катеринославського намісництва. З 1796 по 1802 рік — у складі Чернігівської губернії. З 1802 року Кременчуцький повіт перебував у складі Полтавської губернії. [2].

Адміністративний устрій

Повіт складався з 1 міста та 19 волостей:

Населення

Національний склад повіту в 1897 році[3]:

Національність Кількість,
чол.
Кількість,
%
Українці 196 636 80,29
Євреї 32 122 13,12
Росіяни 13 591 5,55
Поляки 1169 0,48
Німці 504 0,21
Білоруси 342 0,14
Татари 266 0,11
Усього 244 894 100,00

Економіка

Одним з головних занять мешканців було землеробство. За відомостями за 1893 рік, в повіті було[2]:

  • Садибних земель — 19596 десятин,
  • Під садами, городами і іншими — 13398 десятин,
  • Орних земель — 207218 десятин,
  • Під луками і сінокосами — 59101 десятин,
  • Лісових земель — 8164 десятин,

Було 3410 чоловіків і 557 жінок за переписом 1885 року, що займалися різними ремеслами. Більше всього було кравців і шевців — 1023 осіб, обробкою волокнистих речовин (тканини та інше) займалися 783 особи, обробкою дерева (бондарі, колісники та інші) — 321 особа. Багато йшли на відхожі промисли, переважно в Таврійську губернію. У місті Градизьк існував шкіряний промисел (49 господарів-кустарів). Усіх фабрик і заводів у повіті (без урахування Кременчука) налічувалося 31, з оборотом 131 445 рублів: з них: цегельних заводів 14, олійниць 12, по 1 заводу механічному, лісопильному, винокурному, воскосвічковому і свічково-сальному заводу.[2]

Персоналії

Сучасне становище

У даний момент велика частина території повіту входить до складу Кременчуцького району Полтавської області.

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.