Кременчуцький повіт

Кременчу́цький пові́т — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії з центром у місті Кременчук.

Кременчук. Південна частина міста. Поч. XX століття
Кременчуцький повіт
Губернія Новоросійська губернія → Полтавська губернія
Центр Кременчук
Створений 1776
Попередники Миргородський полк, Дніпровський полк
Наступники Кременчуцька округа

Географічне положення
Кременчуцький повіт Полтавської губернії на карті 1821 року

Повіт займав південно-західну частину губернії і межував з Золотоніським повітом на заході, Кобеляцьким повітом на сході, Хорольського повіту на півночі і з Київської, Херсонської і Катеринославської губерніями на півдні.

Історія

Утворений 1776 року у складі Новоросійської губернії з Потоцької і Омельницької сотень Миргородського полку, частини колишнього Дніпровського полку (Власівська, Сокольська, Келебердянська, Кішенська і Переволочанська сотні). Повітове місто Кременчук було центром Новоросійської губернії.

Кременчук згадується, як житлове місце, тільки в XVII століття, в одного з бродів, за яким татари переходили на правий бік Дніпра. Після Зборівського договору є сотенним містечком Чигиринського полку, після Андрусівського договору відходить до Миргородського полку.

У складі Російської імперії

У 1764 році Кременчук з прилеглою територією включений до складу новоствореної Новоросійської губернії. З 1775 року повіт входив до складу Новоросійського намісництва. У 1789 році Кременчук зарахований до Градизькому повіту Катеринославського намісництва. З 1796 по 1802 рік — у складі Чернігівської губернії. З 1802 року Кременчуцький повіт перебував у складі Полтавської губернії. [2].

Адміністративний устрій

Повіт складався з 1 міста та 19 волостей:

Населення

Національний склад повіту в 1897 році[3]:

Національність Кількість,
чол.		 Кількість,
%
Українці 196 636 80,29
Євреї 32 122 13,12
Росіяни 13 591 5,55
Поляки 1169 0,48
Німці 504 0,21
Білоруси 342 0,14
Татари 266 0,11
Усього 244 894 100,00

Економіка

Одним з головних занять мешканців було землеробство. За відомостями за 1893 рік, в повіті було[2]:

  • Садибних земель — 19596 десятин,
  • Під садами, городами і іншими — 13398 десятин,
  • Орних земель — 207218 десятин,
  • Під луками і сінокосами — 59101 десятин,
  • Лісових земель — 8164 десятин,

Було 3410 чоловіків і 557 жінок за переписом 1885 року, що займалися різними ремеслами. Більше всього було кравців і шевців — 1023 осіб, обробкою волокнистих речовин (тканини та інше) займалися 783 особи, обробкою дерева (бондарі, колісники та інші) — 321 особа. Багато йшли на відхожі промисли, переважно в Таврійську губернію. У місті Градизьк існував шкіряний промисел (49 господарів-кустарів). Усіх фабрик і заводів у повіті (без урахування Кременчука) налічувалося 31, з оборотом 131 445 рублів: з них: цегельних заводів 14, олійниць 12, по 1 заводу механічному, лісопильному, винокурному, воскосвічковому і свічково-сальному заводу.[2]

Персоналії

Сучасне становище

У даний момент велика частина території повіту входить до складу Кременчуцького району Полтавської області.

Примітки
  1. Декрет ВУЦВК № 463 від 30 липня 1920 «Об образовании Кременчугской губернии»(рос.)
  2. Кременчук // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: В 86 томах (82 т. і 4 дод.). — СПб.: 1890–1907.
  3. Демоскоп Weekly. Перший загальний перепис населення Російської Імперії 1897 Розподіл населення з рідної мови та повітах 50 губерній Європейської Росії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 квітня 2011.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.