Борщівник Мантегацці
Борщівник Мантегацці (Heracleum mantegazzianumm) — рослина роду борщівник, найбільший представник родини окружкові, принаймні в межах Євразії (більшими за нього виростає тільки Північно-американський борщівник велетенський. Природний ареал борщівника Мантегацці знаходиться в межах гір Малого Кавказу. Раніше вирощувався в країнах Західної Європи як декоративна рослина, але здичавів і поширився за межі розплідників.
| Борщівник Мантегацці | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Аралієцвіті (Apiales) |
| Родина: | Окружкові (Apiaceae) |
| Рід: | Борщівник (Heracleum) |
| Вид: | Борщівник Мантегацці (H. mantegazzianum) |
| Біноміальна назва | |
| Heracleum mantegazzianum Sommier & Levier, 1895 | |
Опис рослини
Борщівник Мантегацці за зовнішнім виглядом дуже схожий на борщівник Сосновського, але має більш високе стебло (іноді до 6 метрів) і більш вузьке, та глибше посічене листя. Діаметр стебла зазвичай 5-10 см, він часто пурпуровий або з пурпуровими плямами. Листя густо-зелені, до 3 м довжиною, 3-5-роздільні, з пір'ястими сегментами. Суцвіття — складний зонтик з 30-150 променями, складається з білих квіток, число яких на одній рослині може перевищувати 80 000. Цвіте в червні-серпні. Овальні плоди, спочатку зеленого кольору, в міру дозрівання висихають, стають більш щільними і набувають коричневого забарвлення, на них з'являються набряклі коричневі маслянисті прожилки. Як і у інших зонтичних, у борщівника Мантегацці плід — двосім'янка. Важливою діагностичною ознакою цього виду є відсутність на плодах волосків, за чим його можна відрізнити від борщівника Сосновського. Як і інші борщівники, є монокарпіком, тобто цвіте всього один раз в житті і відмирає відразу після дозрівання плодів.
Відмінності в морфології
Гігантські інвазійні борщівники мають ряд відмінностей в морфології, завдяки яким можна розрізнити: це будова листків та стебла, максимальна висота рослин в період цвітіння та будова плодів. Так листки Heracléum sosnówskyi зазвичай трійчасторозділені, рідше перисті, окремі лопаті листкової пластинки еліптичні, розрізи на них неглибокі. Натомість в Heracléum mantegazziánum листки частіше пальчасто- чи перисто–розділені, їх окремі лопаті видовжені, вузькі, розрізи на них значно глибші і часто доходять до центральної жилки.
Під час цвітіння рослини Heracléum sosnówskyi зазвичай виростають до 1 — 3 м і рідко до 3,5, в той же час висота квітучих Heracléum mantegazziánum складає від 2 до 4 і більше метрів.[джерело?]
Двосім'янки борщівника Сосновського еліптичні та запушені, а в борщівника Монтегацці округлі та не запушені.
Поширення
Первинний ареал включає в себе гори Кавказу на території Грузії Вірменії та Азербайджану.
Борщівник Мантегацці — класичний приклад інвазивного виду. У XIX столітті рослину завезли до Великої Британії, де вирощували як декоративну. Однак потім вона поширилася майже по всій Західній Європі і дісталося навіть до США. В Україні вид відмічений в Криму на Волині та в Львівській області.
Небезпека для людини
Борщівник Мантегацці не просто злісний бур'ян. Ця рослина також виділяє токсичні фуранокумаріни, які на сонячному світлі викликають сильні опіки.[джерело?] Через це рекомендується оберігати дітей від заростей борщівника Мантегацці. У багатьох країнах Західної Європи йде[коли?] енергійна боротьба з його поширенням.