Борщівник

Борщівни́к (Heracleum) — рід дво- та багаторічних трав'янистих рослин родини парасолькових. Відомо понад 80 видів борщівників, які ростуть у помірній зоні північної півкулі, і в горах тропіків Африки й Південно-Східної Азії. В Україні можна зустріти 8 видів.

Борщівник
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Підродина: Селерові (Apioideae)
Рід: Борщівник (Heracleum)
L.
Види

Див. текст

Вікісховище: Heracleum

Багато видів борщівника їстівні, наприклад, Борщівник сибірський, деякі є отруйними, наприклад, Борщівник Сосновського, Борщівник Мантегацці, деякі вирощуються в садах як декоративні. Проте борщівник сибірський відносять до отруйних рослин, що підвищують чутливість шкіри до УФ- чи більш довгохвильового випромінювання, викликають гіперпігментацію, опіки шкіри, такий фотосенсибілізувальний ефект виявляється при зовнішньому впливі фурокумаринів[1].

Cік борщівника здатний викликати дерматити, які часто називають «опіками». Були відзначені випадки таких дерматозів — до III ступеня, а також навіть летальні випадки у дітей молодшого віку від численних опіків шкіри. Особливо небезпечний сік борщівника при попаданні в очі, він може спричинити сліпоту. Є багато випадків втрати зору дітьми, які використовували порожнисте стебло рослини подібно телескопу[2].

У деяких борщівників гігантський вигляд, тому вони отримали назву гераклеум (лат. Heracleum), на честь Геракла (Геркулеса), міфічного героя Давньої Греції. Часто, великі види борщівника так і відокремлюють в одну групу — Гігантські борщівники (англ. Giant Hogweeds). В гігантських борщівників стебла високі, порожнисті, листки великі пальчасто-розсічені.

Розповсюдження в Україні

Опис

Борщівник має шорстке з гранями стебло заввишки 1,5 — 2 метрів і перистоскладні шорсткі листки, що складаються з трьох-семи овальних листочків[4]. Черешки листя біля основи охоплені піхвою у вигляді роздутого мішка. Цвіте він у червні — липні. Суцвіття утворює складну багатопроменеву парасолю. Цвіте із самого ранку до пізнього вечора, орієнтовна медопродуктивність 300 кг/га.[5]

Ботанічний опис

Борщівник — переважно однорічна, рідше багаторічна трав'яна рослина. Стебла у різних видів підносяться на різну висоту — від 20-50 см до 3-4 м; як правило, вони порожні. Листя зібрані в прикореневу розетку, довгочерешкові, в гігантських борщівників дуже великі, можуть бути двох-, трьох- або перисто-роздільними, з сегментами різної форми. Квітки дрібні, білі, рідше зеленувато-жовті або яскраво-рожеві, зібрані в складні парасольки до 40 см в діаметрі. Зацвітає більшість видів в червні, але триває цвітіння у різних видів до липня — серпня. Плід — двосім'янка — вислоплідник. Насіння дозріває в липні — вересні, легко обсипається.

Назва

У староукраїнській мові борщівник називався словом «борщъ» чи «боръщъ» (борщ).[6] Для слов'янських форм слова «борщ» значення «борщівник» первісне, потім «юшка з борщівника» і нарешті, спочатку лише в українській мові, «юшка, суп з буряка і капусти»[7] (сучасний борщ).

Застосування в їжу
Борщівник у «Зільнику» Шимона Сиренського (1613)

Борщівник здавна застосовують в їжу. Молоде листя збирають для салату; зі стебел і більшого старого листя варять щі та роблять пюре.[4] Відвар борщівника нагадує курячий бульйон, а ніжні листки схожі смаком на моркву[4]. Кореневище борщівника може замінити коренеплоди: воно солодке, тому що містить багато цукру[4]. У Росії борщівник квасили для готування щів так само, як і капусту[8].

Польський ботанік Шимон Сиренський писав у своєму «Зільнику» (1613):[9][10]

Борщ наш польський знайомий кожному у нас, в Русі, в Литві, в Жмуді <...> Вживається для ліків і до столу, є дуже смачним. Ач коріння вживається тільки для ліків, листя — для страв... смачною і приємною є поливка борщ, чи то у нас, чи то у Русі і в Литві. Чи то сам лише варений, чи то з каплуном чи іншими приправами, як то з яйцями, зі сметаною і пшоном... Спрагу задовольняє, варений, будь-як вживаний... так само і сирий квашений, в гарячці пити бува добрим.

Оригінальний текст (пол.)
Barszcz nasz polski znajomszy jest każdemu u nas, w Rusi, w Litwie, w Żmudzi <...> Do lekarstwa i do stołu użyteczny, jest barzo smaczny. Acz korzeń tylko do lekarstwa użyteczniejszy jest, liście zaś do potraw... smaczna i wdzięczna jest polewka barszcz, jako go u nas, abo w Rusi i w Litwie czynią. Bądź sam tylko warzony, bądź z kapłonem albo innymi przyprawami, jako z yaycy (jajami), ze śmietaną i jagły... Pragnienie po przepiciu uśmierza, warzony, jakokolwiek pożywany... także i surowy kwaszony, w gorączkach pijać bywa dobry.

Зоолог-мандрівник Г. Успенський у книзі «По заповідних нетрях» яскраво описує кавказький борщівник[4]:

Його великим волосистим листом можна накритися від дощу, як каптуром … По високотравних полянах багато слідів ведмедів … У деяких місцях рослинність так прим'ята, що здається, ніби тут волочили важкі мішки з піском. Ведмеді приходять сюди годуватися м'ясистими частинами рослин. Вони люблять стебла борщівника … Усюди валяються їх обгризки, пожовані зубами звірів … Я відкусив трохи зеленої соковитої м'якоті, пожував і з задоволенням проковтнув. На смак стебло було схоже на молодий огірок і, мабуть, було досить поживним. Не дивно, що ведмеді так ласі на цей лісовий овоч!

Цикута (отруйна рослина) зовнішнім виглядом частково подібна на борщівник.

Примітки
  1. Отруйні рослини // Фармацевтична енциклопедія
  2. Борщевик - ядовитое растение // Россельхознадзор (Татарстан)(рос.)
  3. Борщівник лігустиколистий Heracleum ligusticifolium M.Bieb. // redbook-ua.org
  4. Верзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» — Ленинград, 1964, — 574 с. Формат 84Х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз.
  5. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 51.
  6. Борщъ, Боръщъ // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.: у 28-ми вип. / Відп. ред.: Д. Гринчишин, Л. Полюга; уклад.: М. Онишкевич та ін.; НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Випуск 3. — Львів, 1996. — С. 38. — ISBN 5-7702-1034-6.
  7. Борщ // Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — С. 236.
  8. https://ru.wikisource.org/wiki/Русская_поварня_(Лёвшин)/1816_(ВТ)/Заготовление_огородных_растений_сушением
  9. Barszcz // Zygmunt Gloger. Encyklopedia staropolska. Tom 1. 1900.
  10. Syrennius, Simon (1613). Zielnik [Herbal]. Cracovia: Drukarnia Bazylego Skalskiego.(пол.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.