Боярчук Олександр Олексійович
Олександр Олексійович Боярчук (21 червня 1931 — 10 серпня 2015) — радянський і російський астроном, член-кореспондент АН СРСР (1976), академік РАН (1987). Завідувач кафедрою експериментальної астрономії філіалу фізичного факультеті МДУ (Черноголовка, Московська область), директор Інституту астрономії РАН.
| Олександр Олексійович Боярчук | |
|---|---|
| рос. Александр Алексеевич Боярчук | |
| Народився |
21 червня 1931 Грозний, СРСР |
| Помер |
10 серпня 2015 (84 роки) Москва, Росія |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | фізик, астроном |
| Alma mater | Ленінградський університет |
| Галузь | астрономія |
| Заклад | Інститут астрономії РАН |
| Посада | президент[1] |
| Звання | академік РАН |
| Ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Членство | Російська академія наук і Академія наук СРСР |
| Нагороди | Державна премія СРСР, 4 ордена |
| Особ. сторінка | ІНАСАН |
Фахівець в області фізики зірок. Вніс істотний внесок до розуміння процесів зоряної еволюції. Вперше встановив подвійність і дав пояснення спостережуваних властивостей так званих симбіотічеськіх зірок. Під його керівництвом був створений космічний ультрафіолетовий телескоп «Астрон» і в наш час[коли?] ведуться наукові дослідження на міжнародній космічній станції «Альфа» з проблеми «Позаатмосферна астрономія».
Народився в Грозному. У 1953 закінчив Ленінградський університет. У 1953–1956 — аспірант Кримської астрофізичної обсерваторії АН СРСР, з 1956 працює там же (з 1969 по 1987 — заст. директора з наукової роботи). Заступник голови Астрономічної ради АН СРСР.
Наукові роботи відносяться до фізики зірок. Виконав численні дослідження хімічного складу атмосфер зірок різних спектральних класів за даними як наземних, так і позаатмосферних (за допомогою супутників «Коперник», IUE) спостережень. Вивчав рухи в зоряних атмосферах, обертання зірок різних типів і склав (спільно з І. М. Копиловим) зведений каталог швидкостей обертання 2362 зірок. Ряд робіт присвячений нестаціонарним зіркам. Виконав дослідження зірок ранніх класів з емісійними лініями (типа Be); розглянув динаміку рухів в їхніх оболонках. Виявив надлишок гелію в атмосфері β Ліри. На підставі детального вивчення симбіотічних зірок розробив модель цих об'єктів, в якій подвійна система, що складається з холодного гіганта і гарячого карлика, оточена туманністю; отримав оцінки маси, температури, розмірів, щільність кожного з компонентів системи. Провів докладне дослідження нових зірок: вивчав структуру оболонок, їхній розвиток, визначав хімічний склад оболонок (знайшов в них надлишок вуглецю, азоту, кисню); спільно з Е. Р. Мустелем запропонував модель оболонки нової.
Див. також
- 2563 Боярчук — астероїд, названий на честь вченого[2].
Примітки
- https://www.iau.org/administration/membership/individual/3877/
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання
- Персональна сторінка Олександра Олексійовича Боярчука на офіційному сайті РАН (рос.)
- Астронет