Бої в районі Валуйки — Куп'янськ

Бої в районі Валуйки — Куп'янськ[1] — оборонні бої 3-го Запорізького ім. гетьмана Б. Хмельницького піхотного полку і 6-й Хоперського прикордонна бригада проти наступаючих частин Східної Української Повстанської Армії по лінії залізниці Валуйки — Куп'янськ. Про ці бої генерал штабу Армії УНР В. Савченко писав:

Бої в районі Валуйки — Куп'янськ
Оборона північно-східної України
У місті Валуйки розташовувався 6-та Хоперска кордонна бригада Окремого Корпусу кордонної охорони.

У місті Валуйки розташовувався 6-та Хоперска кордонна бригада Окремого Корпусу кордонної охорони.
Дата: 27 листопада — 19 грудня 1918
Місце: Валуйки — Куп'янськ
Результат: Місто захопили більшовики.
Сторони
РСФРР Українська Народна Республіка
Командувачі
Авілов Антон Федорович
Сахаров		 Лазуренко Степан Савич
Кобилецький Юліан Йосипович
Військові формування
Східньо Українська Повстанська Армія 1-й український полк імені Богдана Хмельницького
6-та Хоперська кордонна бригада

«Отже богданівцям знову довелося першими вступити в бій на початку другого большевітського наступу на Україну і як за часів Керенського в 1917 році від білих московитів, так тепер пролилася кров богданівців від московитів червоних. Богданівці зробили все можливе в обставинах того часу.»[2]

Історія

Після Антігетьманского повстання на Лівобережній Україні 17 листопада 1918 полковник Болбочан перекинув в район Куп'янська 3-й Запорізький ім. гетьмана Б. Хмельницького піхотний полк, в місті Валуйки знаходився перебувала 6-я Хоперский прикордонна бригада. У 20-х числах листопада з міста Валуйок почали евакуюватися німецькі частини про це залишив свої спогади учасник тих подій І. Замаренов: «…Німецькі обози отримали наказ виїхати негайно в Уразово. Штаби Валуйськ і Острогожський комендатур стали завантажуватися на вокзал … Буржуазія Валуйська підняла таку паніку, що німці нічого не могли вдіяти. Покидавши своп будинки і майно в них, вони платили візника 500 тодішніх Керенських рублів».

В цей же час повстанські загони на чолі з Авіловим А. Ф. почали готувати наступ на місто.[3] Що знаходилися в місті частини 6-ї Хоперського прикордонної бригади вступивши в незначне зіткнення з повстанцями залишили Валуйки і відступили на південь в розташування запорожців. На заміну відпали прикордонників в Валуйки прибутку частини 3-го Запорозького полку які прикривали евакуацію мирного населення і німців. У цих же днях партизани вперше зайняли місто. 27 листопада 500 запорожців наскоком вибили партизан з міста, партизани отримавши інформацію про чисельність і озброєнні запорожців зробили контратаку. Обстрілявши місто з артилерії авіловци пішли в наступ і вибили запорожців з міста.[4]

Отримавши інформацію про переважну чисельності партизанів не бажаючи нести втрати командир запорожців наказав їм відступити на 12 верст від міста на станцію Уразово. 29 листопада під час бою партизан з запорожцями командир партизан Авілов отримав важке поранення і йому довелося ампутувати руку, тимчасово командування перейшло до есеру Сахарова. Запорожці відступили до станції Тополі де отримали наказ від сотника Лазуренко тримати дану станції. Лазуренко обіцяв що до них прийдуть на підкріплення загони мобілізованих, але на підкріплення так і не хто і не прибув. Разом з тим на станцію прибула платформа з однієї гарматою і з поїздом. До середини грудня по лінії залізниці відбувалися сутички запорожців з партизанами.[4]

В цей же час партизани попросили тимчасового перемир'я у запорожців на що отримали згоду. Але в першу ж ніч перемир'я партизани повели наступ на станцію Тополя і вибили запорожців. Запорожці відступили до станції Дворічна де зайняли нові оборонний рубіж. В цей же час німці зробили спробу захопити обоз запорожців який знаходився на станції Куп'янськ. Після переговорів з німцями Лазуренко домовився про повернення обозу, після цього німці завантажилися в ешелон і покинули місто.

Вночі 19 грудня після від'їзду німців партизани розвинули наступ на Куп'янськ і вибили звідти запорожців взявши багатьох з них в полон. Бійці 6-й Хоперського прикордонної бригади разом з своїм командиром Кобилецька перейшли на бік партизан.

Уцілілі запорожці разом з сотником Лазуренко відступили в район розташування 3-го Гайдамацького полку на станцію Попасна.[5]

Джерела
  • Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. — М.-Л.: Госвоениздат, 1932. — 350 с. — Тираж 5000 экз.;
  • Ред. Михайло Садовський. За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. 6. Каліш, 1936. Українське Воєнно-Історичне Товариство

Посилання
  1. Ред. Михайло Садовський. За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. 6. Стр 121
  2. Ред. Михайло Садовський. За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. 6. Стр 122
  3. Белгородчина в составе Украинской Державы гетмана П. П. Скоропадского: оккупация или присоединение? (3) | Летопись Белогорья
  4. Ред. Михайло Садовський. За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. Стр 121
  5. Ред. Михайло Садовський. За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. Стр 122
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.