Бранко Вукелич (шпигун)

Бранко Вукелич (сербохорв. Бранко Вукелић/Branko Vukelić, *1904 — †січень 1945) — югославський шпигун, що працював на агентурну мережу Ріхарда Зорге в Японії.

Ця стаття про югославського шпигуна. Про сучасного хорватського політика див. Бранко Вукелич.
Бранко Вукелич
Народився 1904
Осієк, Королівство Хорватія і Славонія, Австро-Угорщина
Помер січень 1945
Абасірі (Хоккайдо), Японська імперія
Країна  Долитавщина
 Королівство Югославія
Місце проживання Париж
Лика
Загреб
Марсель
Йокогама
Діяльність закордонний кореспондент, шпигун
Alma mater Паризький університет
Знання мов сербська, французька, німецька, англійська і японська
Заклад Політика і Авас
Нагороди

Початковий період життя

Вукелич народився в Осієку в 1904 році. Його батько Мілівой був сербським військовим офіцером в австрійській армії в Ліці (регіон в сьогоднішній Хорватії), а його мати Вілма була з родини єврейського походження.

Сім'я Бранка Вукелича переїхала в Загреб (столицю нинішньої Хорватії), де він навчався у середній школі[1] У Загребі Бранко вступив до вищої школи, але був змушений переїхати в Париж через свої зв'язки з комунізмом. Там Вукелич закінчив Сорбонський університет в галузі права.

Після закінчення університету та через велику світову депресію він поновив контакти з комуністами як спосіб знайти роботу під час економічної кризи.[1]

Життя в Японії

У 1933 році Вукелича було відправлено ​​до Японії як радянського агента контррозвідки після того, як його було завербовано членом Комінтерну на ім'я Ольга.[2] Він працював разом з Ріхардом Зорге в пов'язаній з Радянським Союзом шпигунській мережі (так зване коло Зорге) поряд з Максом Клаузеном, Озакі Хоцумі та ще одним агентом Комінтерну Міяґі Йотоку.[3] Вукелич влаштувався на роботу у французьку газету «Авас»,[4] та в сербську щоденну газету «Політика» як її спецкор.[1][5]

11 лютого 1933 року Вукелич прибув у Йокогаму і прозвітував Ріхардові Зорге, який як керівник мережі звітував перед радянською розвідкою. Хоча це була радянська операція, Вукелича змусили повірити, що він служив Комуністичному Інтернаціоналу.[6]

Шлюб між Бранком та його першою дружиною Едіт було розірвано низкою скандалів, після чого він оженився зі своєю японською перекладачкою Йошіко Ямасакі.[7] Цей шлюб вважався ризикованим для їхньої операції, і Зорге не схвалював його. Вукелич вирішив одружитися без відома Зорге. Керівник мережі звернувся по пораду до Центру в Москві, але йому надійшли інструкції, що Вукелич повинен залишатися в Японії і продовжувати працювати в мережі.[8]

Головні напрямки діяльності Вукелича в мережі зводилися в першу чергу до збору інформації. Він збирав відомості з японських газет і журналів, а також через різноманітні зв'язки у посольствах і журналістських колах.[9][10] Він також відав фотографічною роботою мережі.[11]

В якийсь момент на Вукелича було також покладено завдання впливати на іноземних журналістів, здебільшого через журналіста New York Herald Tribune Джозефа Ньюмана, у посиленні дійсної японської загрози Сполученим Штатам на Тихому океані, в намаганні послабити тиск Японії на радянський Далекий Схід. Успіхи Вукелича при виконанні цього завдання породили 1 липня 1939 р. статтю в New York Herald Tribune під назвою «Японія вважається все ще націленою на зону Південного моря», яку написав Ньюман.[12]

Шпигунську мережу Зорге було остаточно знищено в 1941 році. Хоча Зорге всіляко намагався применшити участь Вукелича та Міягі,[13] Вукелича було засуджено до довічного ув'язнення поряд з Клаузеном.[14] Бранка ув'язнили в Сугамо, а в липні 1944 року перевели в Абасірі (Хоккайдо, Японія). Вукелич не пережив холодну зиму, і 15 січня 1945 року Йошіко повідомили про його смерть.

Радянське визнання діяльності Вукелича

Хоча діяльність членів мережі Зорге, у тому числі Бранка Вукелича, до 1960 року не визнавалася, Указом Президії Верховної Ради СРСР 5 листопада 1964 р. Вукелича було посмертно нагороджено орденом Вітчизняної війни першого ступеня.[15]

Примітки
  1. Gannon, Stealing Secrets, Telling Lies: How Spies and Codebreakers Helped Shape the Twentieth Century, Brassey's, 2002, page 140
  2. Whymant R, Stalin's Spy, I B TAURIS & CO LTD, 1996, page 57
  3. Russia Information Center, "Russia is spying. Richard Sorge", March 4, 2008, Retrieved on January 7, 2010
  4. Whymant R, Stalin's Spy, I B TAURIS & CO LTD, 1996, page 271
  5. Politika Online http://www.politika.rs/rubrike/Drustvo/Otac-je-umro-dva-puta.lt.html, retrieved on January 7, 2010
  6. Whymant R, Stalin's Spy, I B TAURIS & CO LTD, 1996, page 65
  7. Gannon, Stealing Secrets, Telling Lies: How Spies and Codebreakers Helped Shape the Twentieth Century, Brassey's, 2002, page 141
  8. Whymant R, Stalin's Spy, I B TAURIS & CO LTD, 1996, page 133
  9. Whymant R, Stalin's Spy, I B TAURIS & CO LTD, 1996, page 77
  10. Gannon, Stealing Secrets, Telling Lies: How Spies and Codebreakers Helped Shape the Twentieth Century, Brassey's, 2002, page 144
  11. Whymant R, Stalin's Spy, I B TAURIS & CO LTD, 1996, page 70
  12. Whymant R, Stalin's Spy, I B TAURIS & CO LTD, 1996, page 190
  13. Whymant R, Stalin's Spy, I B TAURIS & CO LTD, 1996, page 296
  14. Whymant R, Stalin's Spy, I B TAURIS & CO LTD, 1996, page 312
  15. CIA, New Light on Old Spies: A Review of Recent Soviet Intelligence Revelations Архівовано 7 червня 2010 у Wayback Machine., September 18, 1995, Retrieved on January 7, 2010

Посилання

‎

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.