Королівство Хорватія і Славонія

Королівство Хорватія і Славонія (хорв. Kraljevina Hrvatska i Slavonija, угор. Horvát-Szlavón Királyság; нім. Königreich Kroatien und Slawonien) — сполучене королівство, що входило до складу Австро-Угорської монархії і належало до її транслейтанської частини; складалося з королівства Хорватії, королівства Славонії і розташованої між цими обома землями так званої колишньої Хорватсько-Славонської Військової Границі. Межувало на півночі і сході з Угорщиною, від якої відокремлювалось річками Дравою і Дунаєм, на південно-сході та сході — з Сербією і Боснією, відокремлюючись від них річкою Савою, на південному заході — з Далмацією, Істрією і Адріатичним морем, на північно — заході — з Крайною та Штирією. Вся країна має площу 42 535,25 км ², з яких на Хорватію припадає 13 525,14 км², на Славонію — 9 435,68 км² і на колишню Військову Границю- 19 574,43 км². Хорватія має поділ на п'ять комітатів, а Славонія — на три.

Королівство Хорватії і Славонії
хорв. Kraljevina Hrvatska i Slavonija
угор. Háromegy Királyság Horvátország és Szlavónia
Автономне королівство
↓ 1868 – 1918 →
Прапор Герб
Мапа Королівства Хорватія і Славонія (червоний), 1885. Королівство було частиною Транслейтанії.


Столиця Загреб
Мова(и) Хорватська,[1][2][3][4] Сербсько-хорватська,[5][6][7] Угорська
Релігія Католицизм
Грошова одиниця Ґульден (до 1892)
крона (з 1892)
Площа 42 541 км²[8]
Населення 2 621 954(1910)[9]
Форма правління Монархія
Династія Габсбурги
Король
 - 1867–1916 Франц Йосиф I
Попередник		Наступник
Королівство Хорватія (Габсбурги)
Королівство Славонія
Держава Словенців, Хорватів і Сербів
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Королівство Хорватія і Славонія

Королівством правив король-імператор Австро-Угорщини (Kaiser und König) з династії Габсбургів як король Угорщини. Він мав титул «король Хорватії і Славонії». Король призначав бана Хорватії і Славонії.

Королівство підкреслювало свої претензії на Королівство Далмація своєю титульною назвою «триєдине Королівство Хорватії, Славонії і Далмації», яка використовувалася в Транслейтанії, а також мало історичну назву Хорватське Королівство. Далмація була кронландом у складі Цислейтанії. Претензії мали підтримку угорського уряду, за для збільшення впливу угорців у дуалістичній імперії. Унія між двома хорватськими теренами Австро-Угорщини, так і не відбулася[10] Відповідно до статті 53 хорватсько-угорської угоди, яка регулювала політичний статус Хорватії в Угорщині у складі Австро-Угорщини, офіційний титул був «Бан Королівства Далмація, Хорватія і Славонія».[11][12]

Історія
Історія Хорватії
Хорватія до хорватів
Іллірія • Паннонія • Далмація
Походження хорватів
Біла Хорватія
Середньовічна Хорватська держава
Паннонська Хорватія
Приморська Хорватія
Далматинські князівства
Захумле • Травунія • Паганія
Королівство Хорватія (середньовічне)
Дубровницька республіка
Союз з Угорщиною
Королівство Хорватія (Габсбурги)
Королівство Славонія
Королівство Іллірія
Королівство Хорватія і Славонія
Королівство Далмація
Держава словенців, хорватів і сербів
Королівство Югославія
Бановина Хорватія
Незалежна Держава Хорватія
Соціалістична республіка Хорватія
(як частина СФР Югославія)
Війна за незалежність
Історія Хорватії після 1995
Портал «Хорватія»

Королівство Хорватії-Славонії було створено в 1868 році, коли колишні королівства Хорватія і Славонія були об'єднані в одне королівство. Хорватська парламент, не легітимно обраний, підтвердив підпорядкованість Хорватії-Славонії Угорщині в 1868 році з підписанням конституції угорсько-хорватськго Союзу за назвою Nagodba[13] . Це королівство включало частини сучасної Хорватії та Сербії (східну частину Срему).

Після австро-угорської угоди 1867 р. єдиним відкритим питанням у новий державі, був статус Хорватії, яке було вирішено з угорсько-хорватським компромісом 1868 року, коли було досягнуто згоди між парламентом Угорщини, з одного боку, і парламентом Хорватії-Славонії, з іншого боку, спільним прийняттям конституційних спірних питань між ними[11]

Уряд

Автономний уряд або уряд крайовий (хорв. Zemaljska vlada), створений в 1868 в Загребі, до 1914 року володів трьома відомствами:

  • Департамент внутрішніх справ (хорв. Odjela za unutarnje poslove);
  • Департамент з релігії та освіти (хорв. Odjel za bogoštovlje i nastavu);
  • Департамент з питань юстиції (хорв. Odjel za pravosuđe).

У 1914 році був доданий четвертий відділ національної економіки (хорв. Odjel za narodno gospodarstvo).

На чолі автономного уряду в Хорватії-Славонії стояв Бан, який був відповідальним перед хорватсько-славонсько-далматинським парламентом[14]

Адміністративний поділ
Адміністративний поділ Королівства Хорватія і Славонія

У листопаді 1874, за часів правління бана Івана Мажуранича, Хорватія-Славонія була поділена на вісім округів[15]:

  1. Модруш-Рієцька жупанія
  2. Загребська жупанія
  3. Вараждинська жупанія
  4. Бєловарсько-Крижевецька жупанія
  5. Вировитицька жупанія
  6. Пожезька жупанія
  7. Сремська жупанія
  8. Ліцько-Крбавська жупанія

Ліка-Крбава стала округом після включення Хорватської Військової Границі до складу Королівства Хорватії і Славонії в 1881 році[15]. Округи були згодом розділені на 77 районів, які потім були розділені на округи і муніципалітети.

Демографія

Згідно з переписом 1910, загальна чисельність населення 2,621,954, наступних національностей[16]:

Національність
  • Хорвати: 1638354 (62,5%)
  • Серби: 644955 (24,6%)
  • Німці: 134078 (5%)
  • Угорці: 105948 (4,1%)
  • Інші: 98619 (+3,8%)

Релігія
  • Римо-католики: 1,877,833
  • Православні: 653,184
  • Протестанти: 51,707
  • Уніати: 17592

Примітки
  1. Biondich, Mark; Stjepan Radić, the Croat Peasant Party, and the politics of mass mobilization, 1904–1928; University of Toronto Press, 2000 ISBN 0-8020-8294-7, page 9
  2. Marcus Tanner, «A nation forged in war», Yale University Press, ISBN 0-300-09125-7, page 99
  3. According to articles 56 and 57 of Nagodba only official language in Croatia is Croatian (Po čl. 56. i 57. Hrvatsko-ugarske nagodbe u Hrvatskoj je u službenoj uporabi samo hrvatski jezik), Dragutin Pavličević, «Povijest Hrvatske», Naklada Pavičić, Zagreb, 2007, ISBN 978-953-6308-71-2, page 273
  4. 56. In the whole territory of Croatia-Slavonia the Croatian language is the language alike of the Legislature, the Administration and the Judicature. 57. Inside the frontiers of Croatia-Slavonia the Croatian language is prescribed as the official language for the organs of the Joint Government also. http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba2.htm - online text from Robert William Seton-Watson, «The Southern Slav Question and the Habsburg Monarchy», London, Constable and Co., 1911, ISBN 0-7222-2328-5, page 371
  5. Austro-Hungarian census documents
  6. Charles Jelavich, South Slav nationalisms — textbooks and Yugoslav Union before 1914; Ohio State University Press, 1990; pp. 171–173 ISBN 0-8142-0500-3
  7. Jelena Milojković-Djurić, The Eastern question and the voices of reason: Austria-Hungary, Russia, and the Balkan States, 1875–1908; East European Monographs, 2002; pp. 82-83 ISBN 0-88033-490-8
  8. Rothschild, Joseph (1974). East Central Europe Between the Two World Wars (3rd ed.). Volume 9. University of Washington Press. p. 155. ISBN 0-295-95357-8.
  9. Biondich 2000, p. 15
  10. Ivo Goldstein, Nikolina Jovanović; Croatia: a history; C. Hurst & Co. Publishers, 1999 ISBN 1-85065-525-1
  11. Constitution of Union between Croatia-Slavonia and Hungary
  12. The Hungaro-Croatian Compromise(хор.)
  13. Britannica 2009 Nagodba
  14. http://www.h-net.org/~habsweb/sourcetexts/nagodba3.htm The Hungaro-Croatian Compromise of 1868 (The Nagodba), III
  15. Biondich 2000, p. 11
  16. Seton-Watson, Hugh (1945). Eastern Europe Between the Wars, 1918–1941 (3rd ed.). CUP Archive. p. 434. ISBN 100128478X.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.