Браун Володимир Олександрович

Народився 1 (13 січня) 1896 року у місті Єлисаветграді (тепер Кропивницький). У 1915–1919 роках навчався в Київському комерційному інституті. Творчу діяльність почав у 1924 році в Ленінграді. З 1939 року працював в Україні.

Могила Володимира Брауна

Мешкав в Києві за адресою вулиця Саксаганського, 24. Помер 21 серпня 1957 року. Похований на Байковому кладовищі (стара частина).

Режисер-постановник:

• «Наші дівчата» (1930, Ленсоюзкіно)
• «Парубок з берегів Міссурі» (1931, Ленсоюзкіно)
• «Блискуча кар'єра» (1932, співавт. сценарию; Ленсоюзкіно)
• «Королівські матроси» (1933, у співавт.; Союзфільм)
• «Скарб загиблого корабля» (1935, у співавт.; Ленфільм)
• «Моряки» (1939, Одеська кіностудія)
• «Морський яструб» (1941, Одеська кіностудія, Ташкентська кіностудія)
• «Сині скелі» (1942, у «Бойовій кінозбірці» № 9)
• «Сто другий кілометр» (1942, у «Бойовій кінозбірці» № 11)
• «Зниклий безвісти» (1943, Ташкентська кіностудія)
• «Я — чорноморець» (1944, у співавт.; Тбіліська кіностудія, Ташкентська кіностудія)

Київська кіностудія художніх фільмів:

Меморіальна дошка
В. А. Брауну
вул. Саксаганського, 24

• «В далекому плаванні» (1945)
• «Блакитні дороги» (1947)
• «У мирні дні» (1951)
• «Максимко» (1952)
• «Командир корабля» (1954)
• «Матрос Чижик» (1955, автор сценарію)
• «Море кличе» (1955)
• «Мальва» (1956, за М. Горьким)

В Києві, на будинку по вулиці Саксаганського, 24, де з 1947 по 1957 рік мешкав кінорежисер, у 1992 році йому встановлено бронзову меморіальну дошку (горельєф; скульптор В. Л. Медведєв, архітектор А. М. Мілецький)[1].

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)