Британське вторгнення
Британське вторгнення (англ. British Invasion) — термін на означення періоду в історії рок-музики, а також колективів, що брали участь в її творенні, коли британська рок-музика почала домінувати як у національних, так й у міжнародних (в основному, американських) хіт-парадах.
Початком явища прийнято вважати американський успіх сингла The Beatles «I Want to Hold Your Hand» і наступний візит гурту в Америку (зокрема участь у Шоу Еда Саллівана). Кінцем «британського вторгнення» можна вважати наростання популярності психоделічного року в 1966–1967 роках, коли американські гурти The Byrds, The Doors, Grateful Dead, The Mamas and the Papas, Lovin' Spoonful, Jefferson Airplane змогли створити значну конкуренцію британським.
Рок-н-рол виник в США у середині п'ятдесятих років і здобув популярність як танцювальна музика, проте не набув в США провідної популярності. Серед міської молоді безперервно домінувала народна музика, а серед дорослих різні види традиційного попу. Рок-н-рол прижився натомість в Європі, головним чином в Великій Британії. Тамтешні групи, адаптуючи головні властивості рок-н-ролу, додали своєрідний європейський смак і жвавість цій музиці. У другій половині 1960-х років такі гурти як, перш за все, The Beatles, The Dave Clark Five, Herman's Hermits і The Rolling Stones, реекспортували цю музику з поверненням до Північної Америки.
Найважливіші гурти
- The Beatles — найвпливовіша група 1960-х, у часи «британського вторгнення» записували мерсібіт і поп-рок.
- The Dave Clark Five — була особливо популярна в США, єдина з біт-груп, що сперечалася з Бітлз у комерційному успіху. Вона 18 разів брала участь у Шоу Еда Саллівана. 24 її записи потрапили в 'Billboard Hot 100', серед котрих 17 синглів потрапили до 'Top-40-Hits' 1964–1967 років. Пісня «Over And Over» посіла 1-е місце в сигл-чартах США.[1] Журнали поп-музики чаcом виходили з аншлагами: «Dave Clark Five vs The Beatles»[2]
- The Rolling Stones — найважливіша ритм-енд-блюзова група 1960-х. Почавши з кавер-версії The Beatles, прийшли до твердішого звучання й іміджу.
- The Who — одна із «найважчих» груп середини 60-х, до кінця десятиліття вони наблизилися до класичного року записавши рок-оперу «Tommy».
- The Kinks — автори двох найперших хард-рок хітів.
- The Small Faces — Поряд з The Who й The Kinks, одні з мод-ідеологів.
- The Pretty Things — почавши з гостросоціального ритм-енд-блюзу, до кінця 1960-х перейшли до психоделічного року, записавши першу рок-оперу.
- The Yardbirds — одна з ключових гітарних груп 1960-х, з якої вийшли найбільші гітаристи: Ерік Клептон, Джефф Бек і Джиммі Пейдж.
- Cream — поряд із The Yardbirds, звідки Cream запозичили Еріка Клептона, вони вважаються одними з засновників хеві-металу.
- Herman's Hermits — один із найм'якіших за своїм звуком грутів «британського вторгнення», мелодійний вокальний поп.
- The Searchers — на початку «вторгнення» вважалися мерсібіт-групою № 2 після The Beatles
- The Hollies — яскраві представники мерсібіту.
- The Animals — група ритм-енд-блюзового звучання, що виконала також відомі версії деяких давніх пісень.
Див. також
Виноски
- див.: Bronson, Fred: The Billboard Book of Number One Hits. 3. (пер. і доповн. видання) — New York: Billboard Publications, 1992 S. 189
- Dave Clark Five Vs. The Beatles Magazine — publ. by Tempest Publications Inc., 1964