Ерік Клептон
Е́рік Па́трик Кле́птон (англ. Eric Patrick Clapton нар. 30 березня 1945) — британський рок-музикант, командор ордена Британської імперії, лауреат кількох премій Греммі. Клептон вважається одним із найвпливовіших діячів рок-музики: його ім'я тричі потрапило до Зали слави рок-н-ролу як соліста та у складі гуртів The Yardbirds і Cream, він посідає четверту сходинку у списку найвидатніших гітаристів за версією журналу Rolling Stone. Його прізвисько — «повільна рука» (англ. Slowhand).
Ерік Клептон | |
---|---|
Eric Clapton | |
| |
Ерік Клептон в 2008 році | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | Ерік Патрік Клептон |
Дата народження | 30 березня 1945 (76 років) |
Місце народження | Ripley, Guildfordd, Суррей, Англія, Велика Британія |
Роки активності | 1962–дотепер |
Громадянство | Велика Британія |
Професії | гітарист, автор-виконавець, автобіограф, композитор, джазмен, співак, студійний музикант |
Освіта | Кінгстонський університет |
Співацький голос | Баритон |
Інструменти | Гітара, вокал |
Жанр | Блюз-рок |
Псевдоніми | Slowhand |
Колективи | The Yardbirds, John Mayall & the Bluesbreakers, Powerhouse, Cream, The Dirty Mac, Blind Faith, Free Creek, Plastic Ono Band, Derek and the Dominos, |
Співпраця | The Beatles, Джордж Гаррісон, Delaney & Bonnie, The Band, Джей Джей Кейл, Філ Коллінз, Роберт Крей, Кейт Буш |
Нагороди | Орден Британської Імперії (2004) |
ericclapton.com | |
Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Творчість Еріка Клептона зазнавала різних стильових впливів — від дельта-блюзу (альбом «Me and Mr. Johnson») до поп-музики (сингл «Change the World») і реггі (кавер-версія синглу Боба Марлі «I Shot the Sheriff»), грав з блюз-роковими (John Mayall's Bluesbreakers, The Yardbirds), та хард-роковими (Cream) гуртами, проте переважно музикант тримався блюзу.
Ерік Клептон брав участь у записах багатьох відомих музикантів. На запрошення Джорджа Харрісона він записав сольну партію в пісні The Beatles «While My Guitar Gently Weeps», грав у записах Елтона Джона («Runaway Train», 1992), Стінґа («It's Probably Me», 1992) і Шер («Love Can Build a Bridge», 1995).
Створена Клептоном в 1970 році балада «Layla» стала прообразом незліченної кількості гітарних композицій на романтичні теми. Перероблена версія пісні була визнана гідною в 1992 р. премії «Греммі». Журнал «Rolling Stone» включив її в число 30 найвизначніших пісень в історії сучасної музики, а в аналогічному списку за версією музичного каналу VH1 вона зайняла 16-е місце.
В 1993 року Клептон виграв премії «Ґреммі» у найпрестижних номінаціях — «альбом року» («MTV Unplugged»), «пісня року» («Tears In Heaven») і «запис року» («Tears In Heaven»). У 2015 році був включений до Зали слави блюзу.
На честь Еріка Клептона названо астероїд 4305 Clapton[1].
Дискографія
- 1970 — Eric Clapton
- 1973 — Eric Clapton's Rainbow Concert [live]
- 1974 — 461 Ocean Boulevard
- 1975 — There's One in Every Crowd
- 1975 — E.C. Was Here [live]
- 1976 — No Reason to Cry
- 1977 — Slowhand
- 1978 — Backless
- 1980 — Just One Night [live]
- 1981 — Another Ticket
- 1983 — Money and Cigarettes
- 1984 — Too Much Monkey Business
- 1985 — Behind the Sun
- 1986 — August
- 1989 — Homeboy
- 1989 — Journeyman
- 1991 — 24 Nights [live]
- 1992 — Rush
- 1992 — Unplugged [live]
- 1993 — Stages [live]
- 1994 — From the Cradle
- 1997 — Live in Montreux
- 1998 — Pilgrim
- 2000 — Riding with the King
- 2001 — Reptile
- 2002 — Eric Clapton Live
- 2002 — One More Car, One More Rider [live]
- 2004 — Me and Mr. Johnson
- 2004 — 461 Ocean Boulevard Deluxe Edition ([live] from 1974)
- 2004 — She's So Respectable
- 2005 — Back home
- 2006 — The Road To Escondido
- 2007 — Complete Clapton
- 2010 — Clapton
- 2013 — Old Sock[2]
- 2016 — I Still Do
Примітки
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
- New Eric Clapton Album 'Old Sock' Due in March