Бруно Каль

Народився 12 липня 1962 року в Ессені, Західна Німеччина. У 1981 році закінчив Кардінал-Фрінгз-Гімназію в Бонні-Бейель та проходив військову службу з 1981 по 1983 рік, потім вивчав право до 1988 року в Боннському університеті та Лозаннському університеті. Він також отримав журналістську підготовку в Katholische Journalistenschule IFP в Мюнхені. Після перших державних іспитів він займав посади в Бонні, Шпейер, Німеччина та Сідней, Австралія.

У 1994 році закінчив свій другий державний іспит в Орландському земельному комітеті Кельна, а потім працював у Конфедерації німецьких асоціацій роботодавців.

З 1995 по 1996 рр. — він працював у Федеральній канцелярії.

З 1996 до 2005 рр. — був призначений радником парламентської групи ХДС/ХСС, де провів попередню роботу для голови групи Вольфганга Шойбле. З тих пір він був близьким посередником Шойбле.

У 2005 році в першому кабінеті Ангели Меркель перебував на посаді голови офісу міністерства та прес-секретаря Шойбле при федеральному міністерстві внутрішніх справ (ІМТ), де він став керівником виконавчої групи у 2006 році. У 2008 році захистив доктора права в Боннському університеті, написавши дисертацію про елементи католицької думки в світовій політичній теорії Карла Шмітта. У 2010 році пішов до Федерального міністерства фінансів (BMF). Починаючи з 2011 року, Кал виступав у ролі заступника Генерального директорату VIII (Приватизація, промислові холдинги та федеральна нерухомість) у BMF. У цій якості він також працював у Спостережній раді Portigon AG з 2012 до 2015 року[2].

Кал був призначений президентом Федеральної розвідки 27 квітня 2016 р., Починаючи з 1 липня після звільнення Герхарда Шиндлера[3].

Кал є членом Християнсько-демократичного союзу Німеччини (ХДС)[4].

За його словами, Росія намагається повернути собі лідерську роль на європейському континенті: «Метою є послабити Євросоюз і відштовхнути США, а особливо — вбити між ними клин»[5][6][7].

"Щоб було ясно: замість партнера в сфері європейської безпеки ми маємо в особі Росії, скоріше, потенційну загрозу. Як глобальний політичний гравець Росія повернулася, вона буде залишатися незручним сусідом"