Вольфганг Шойбле

Вольфґанґ Шойбле одружений із Інґеборґ Шойбле, із якою має чотирьох дітей. Його брат, Томас Шойблє, був протягом довгого часу міністром внутрішніх справ землі Баден-Вюртемберґ, а з 2004 р. займає пост голови правління «Баденської державної броварні Ротгаус».

Після складення абітури в 1961 р. Шойбле почав студії правничих наук і економіки спочатку в Фрайбурзі, а потім в Гамбурзі, які закінчив в 1966 р., здавши перший державний екзамен з права. В 1970 р. Вольфґанґ Шойбле здав другий державний екзамен з права.

В 1971 р. захистив дисертацію на тему «Позиція окремого аудитора в аудиторських компаніях в контексті аудторського права» і здобув науковий ступінь доктора юридичних наук. Після цього Шойбле вступив на державну службу і працював у податковій адміністрації землі Баден-Вюртемберґ.

В 1978—1984 рр. Вольфґанґ Шойбле займався адвокатською практикою і був акредитований як адвокат при земельному суді в Оффенбурзі.

1991 року Шойбле активно обстоював перенесення федеральної столиці з Бонна до Берліна; його промову в Бундестазі вважають переломним пунктом в парламентських дебатах з цього питання.

1999 р. з ініціативи Вольфґанґа Шойбле провели кампанію зі збирання підписів проти реформи закону про німецьке громадянство. Акція проводилася під девізом «Інтеграції — так, подвійному громадянству — ні». Тодішнього канцлера Ґергарда Шредера Шойбле часто звинувачував у лицемірстві з огляду на його політику замовчування фактів порушення прав людини в Росії.

Посилаючись на історію Священної Римської імперії, Шойбле вимагає з огляду на роль Німеччини в Європі більше патріотизму і «здорову національну свідомість». «Німеччина як країна усередині континенту, і це свідчить також історія Священної Римської імперії, має європейське покликання». Крім патріотизму, Вольфґанґ Шойбле вимагає ще й нову свідомість політичної еліти. Він вважає, що в дебатах навколо німецької історії та її усвідомлення часто надто домінує political correctness замість громадянської мужності.

У грудні 2005 Шойбле висунув пропозицію щодо використання німецькими спецслужбами свідчень, здобутих від іноземних спецслужб і у випадку яких не виключеним є, що здобуті вони цими спецслужбами при застосуванні тортур. Особливо велику користь такі покази мали б в контексті «війни з тероризмом». Ця пропозиція Шойбле була не тільки відхилена опозиційними партіями ВДП, Лівими та Зеленими та СПДН, партнером ХДС по коаліція, але й викликала шквал критики в самих ХДС і ХСС.

Шойбле обстоює внесення відповідних змін до конституції, щоб зробити можливим використання збройних формування Бундесверу на території ФРН для забезпечення громадського порядку та захисту життя громадян (в тому числі і для збивання цивільних пасажирських машин, захоплених терористами). Теперішня редакція конституції дозволяє використання формувань Бундесверу тільки за межами ФРН або у випадку збройної агресії проти ФРН або її союзників. У цій позиції Шойбле підтримує більшість політиків з ХДС/ХСС, решта німецького політикуму її відхиляє.

Вольфґанґ Шойбле також обстоює скасування закріпленого в законі про плату за користування автобанами обмеження використання відповідних даних, зібраних від власників транспортних засобів, тільки на сферу обрахунку плати за користування автобаном. Шойбле пропонує уможливити через відповідні зміни до закону доступ і право використання цих даних слідчими органами з метою розкриття злочинів.

Вольфґанґ Шойбле, крім того, висунув перед Європейським парламентом вимогу про введення в школах уроків ісламу, водночас він вважає носіння мусульманками паранджі таким, що не відповідає європейській системі цінностей.

Після рішення Федеральної судової палати про те, що на сьогодні для проведення онлайнових обшуків на приватних комп'ютерах підозрюваних осіб не існує законодавчої основи, Шойбле пропонує внести відповідні зміни до кримінально-процесуального кодексу, закону про Федеральне кримінальне бюро та земельні закони про поліцію.

У квітні 2014 року Вольфганг Шойбле, під час виступу перед учнями однієї зі шкіл Берліна, порівняв анексію Криму Росією 2014 року із політикою Гітлера із захоплення 1938 року Судетських областей тодішньої Чехословаччини і подальшому переводу під контроль всієї Чехословаччини. Ці висловлювання Шойбле викликали на його адресу шквал критики — як з боку офіційної Росії, так і в середині Німеччини, особливо з боку лівих.

Провідні політики^[хто?], особливо із СДПН і Зелених, звинувачують Шойбле в підміні понять правової держави та воєнного стану. Ця критика направлена передусім проти пропозиції Шойбле щодо використання Бундесверу на території Німеччини.

Крім того, гостро критикують введення так званого «бундес-трояна». За цією назвою криється план непомітно піддавати приватні комп'ютери підозрюваних осіб онлайновому обшуку, причому точні технічні деталі такого обшуку досі невідомі. Федеральна судова палата рішенням від 31 січня 2007 р. зупинила ці плани, оскільки на думку суддів сучасний стан німецького законодавства не дозволяє проводити подібні обшуки.

Шойбле часто звинувачують в тому, що його політичні ініціативи вихолощують поняття "держави права"і підміняють його «державою безпеки», в яка ставить фіктивне «право на безпеку» над усіма конституційними правами людини і громадянина.

15 листопада 1984 р. Шойбле ввійшов як федеральний міністр із особливих завдань та голови Канцелярії федерального канцлера до складу першого кабінету канцлера Коля.

21 квітня 1989 р. у ході реорганізації кабінету канцлера Коля Вольфґанґ Шойбле обійняв посаду федерального міністра внутрішніх справ. У цій ролі він вів переговори від імені ФРН щодо договору про возз'єднання Німеччини з представниками тодішньої НДР.

12 жовтня 1990 р. Шойбле під час виборчої акції в Оппенау став жертвою замаху. Психічно важкохворий чоловік на ім'я Дітер Кауфманн важко поранив політика з вогнепальної зброї. Відтоді нижня частина тіла Вольфґанґа Шойбле паралізована, і пересуватися він може тільки в інвалідному візку.

• Премія «Квадрига» 2010 року[12].