Бру-на-Бойн

Бру-на-Бойн, (ірл. Brú na Bóinne) — комплекс із 40 могильних курганів в Ірландії, розташований в долині річки Бойн, приблизно за 40 км на північ від Дубліна, графство Міт). Займає територію 10 км².

Курганні насипи Бру-на-Бойн
Archaeological Ensemble
of the Bend of the Boyne
 [1]
Світова спадщина
53°41′34″ пн. ш. 6°26′57″ зх. д.
Країна  Ірландія
Тип Культурний
Критерії i, iii, iv
Об'єкт  659
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1993 (17 сесія)

 Бру-на-Бойн у Вікісховищі
Карта Бру-на-Бойн та околиць

Тридцять сім невеликих курганних насипів оточують три величезні гробниці Ньюгрейндж, Даут та Наут. Їхні розміри обчислюються десятками метрів в діаметрі. Всі вони відносяться до типу так званих коридорних гробниць: в похоронну камеру, розташовану під насипом, веде довгий, вузький коридор, споруджений з масивних кам'яних блоків. Вік цих мегалітів становить близько 5 тис. років, тобто на тисячу років старше знаменитого Стоунгенджа і на п'ятсот років — за єгипетські піраміди в Гізі .

Ці споруди вважаються на сьогодні найбільшими і найважливішими пам'ятками мегалітичного мистецтва в Європі.

Вони також вважалися найстарішими в Ірландії. Однак, за результатами радіовуглецевих досліджень, гробниці в Карроуморі значно старші — 3800-4400 рр. до н. е..

Історія

Група курганів Бру-на-Бойн .

Насипи були споруджені в епоху неоліту, близько 2750—2250 рр.. до н. е.. Дослідники підрахували, що на спорудження кожної такої гробниці давнім жителям долини Бойн було потрібно не менше п'ятдесяти років.

У бронзову добу носії культури дзвоноподібних кубків, можливо, вважали Бру-на-Бойн священним місцем, де мешкають давні духи чужого народу, з якими краще не сваритися. Втім, вони теж ховали тут своїх мертвих. Сьогодні це поховання є єдиним відомим похованням культури кубків в Ірландії.

Коли через три тисячі років після побудови гробниць в долину Бойн прийшли кельти, Ньюгрейндж, Даут і Наут, ймовірно, вже виглядали як величезні природні пагорби. Тож кельтські вожді обрали найбільший з них — Наут — як місце для будівництва замку. Кельти оточили його двома концентричними ровами і валом, для чого їм довелося зруйнувати входи до гробниці. Вони також залишили тут свої поховання — всього їх тут відомо тридцять п'ять.

До VIII—XII ст. н. е.. багато невеликих гробниці епохи неоліту вже зникли без сліду. Частина з них була пущена на будівельний матеріал для нових будівель. У цей період замок на вершині Наута перейшов у володіння клану Уї Нейлл і став столицею одного з 120 королівств Ірландії.

В епоху раннього Середньовіччя люди боялися входити у таємничі коридори гробниць Бру-на-Бойн. Вони були переконані, що ці коридори ведуть в підземний світ, туди, де мешкає загадковий народ Туата де Дананн — міфічна раса надприродних людей, що пішли під землю з приходом кельтів.

Нормани прийшли до Ірландії з Англії в 1169 році, але тільки в 1175 році дісталися до долини Бойн. Вони перебудували замок на вершині Наута і перетворили його на свій опорний пункт, але ненадовго. Закріпившись на території Ірландії, вони перевели свій гарнізон у зручніше місце.

Долина Бойн спорожніла. Поступово її освоїли селяни, тут з'явилися ферми і хутори. Величезні пагорби стали настільки звичною частиною пейзажу, що вже ніхто не звертав на них уваги.

У 1699 році на пагорби Бру-на-Бойн прийшли робітники, яким був потрібен щебінь для будівництва дороги. На їхнє здивування, після декількох ударів кирок з-під землі стали виступати фрагменти величезних стародавніх споруд.

Серед учених не було єдиної думки щодо призначення будівель. У XVIII столітті англійський дослідник Чарлз Валлансі визначив одну з трьох «пірамід» Бру-на-Бойн — Ньюгрейндж — як «Печеру Сонця».

Повномасштабні дослідження Ньюгрейндж а були розпочаті в 1962 року археологічною експедицією під керівництвом професора Майкла Дж. О'Келлі.

1962 року професор Джордж Йоган почав розкопки Наут а і вів їх протягом 24 сезонів, причому за цей час було досліджено лише третина пам'ятника. Сьогодні знахідки в Наут складають близько 25% всіх відомих пам'яток західноєвропейського неолітичного мистецтва.

Література

  • Lewis-Williams, D and Pearce, D, Inside the Neolithic Mind, Thames and Hudson, London, 2005, ISBN 0-500-05138-0
  • O'Kelly, M. J., 1982. Newgrange: archaeology, art, and legend, London: Thames and Hudson, Ltd.

Галерея

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.