Брюс Ріох

У вересні 1964 року у віці 14 років підписав професійний контракт з «Лутон Таун». Дебют за клуб відбувся в кінці цього місяця, а в лізі дебютував у листопаді того ж року в матчі проти «Саутенд Юнайтед». Провівши в клубі 5 сезонів, Брюс зіграв за нього 149 матчів і в сезоні 1967/68 став чемпіоном Четвертого дивізіону Футбольної ліги.

У липні 1969 року перейшов в «Астон Віллу» за 100 000 фунтів стерлінгів, встановивши новий трансферний рекорд для гравця Другого дивізіону. З клубом дійшов до фіналу Кубка Футбольної ліги 1970/71, де програли «Тоттенгему» з рахунком 0:2.

У лютому 1974 року перейшов в «Дербі Каунті»[1] і в сезоні 1973/74 дебютував у вищому англійському дивізіоні, зігравши до кінця турніру 13 ігор, в яких забив 2 голи. А в першому ж повному для себе сезоні у клубі Ріох став чемпіоном Англії, вигравши Перший дивізіон Футбольної ліги, де забив 15 голів у 42 матчах чемпіонату.

У грудні 1976 року перейшов у ліверпульський «Евертон», але вже у вересні 1977 року повернувся назад в «Дербі». Через розбіжності з головним тренером, Томмі Догерті, Ріох на правах оренди пішов в «Бірмінгем Сіті», а потім в березні 1979 року в «Шеффілд Юнайтед».

У 1980 році перейшов у клуб з Північноамериканської футбольної ліги, «Сіетл Саундерз»[2], у складі якого увійшов до збірної усіх зірок NASL 1980 року[3].

До «Торкі Юнайтед» перейшов в 1981 році спочатку як гравець, а з наступного року виконував роль граючого тренера, замінивши Френка О'Феррелла, де працював до 1984 року.

Завдяки своєму батьку, що народився у Шотландії, Ріох мав право виступати за цю збірну і 13 травня 1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії в товариській грі проти Португалії (1:0)[4].

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, де зіграв у двох матчах, включаючи гру 11 червня проти Нідерландів, після якої, незважаючи на перемогу 3:2, шотландці вилетіли з турніру. Цей матч став останнім для Ріоха у футболці збірної.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди Шотландії 24 матчі, забивши 6 голів. При цьому у останніх десяти матчах (1977—1978), в тому числі і на чемпіонаті світу, був капітаном команди. Це дозволило Брюсу стати першим в історії футболістом, народженим в Англії, що став капітаном шотландської збірної.

З липня 1982 року по січень 1984 року був граючим тренером «Торкі Юнайтед». У лютому 1985 року був призначений головним тренером американського клубу «Сіетл Сторм» з Western Soccer Alliance, але вже у вересні того ж року повернувся в Англію[5].

У лютому 1986 року був призначений тренером «Мідлсбро» і в сезоні 1986/87 вивів клуб з Третього дивізіону Футбольної ліги у Другий. А вже в наступному сезоні вивів «Боро» в Перший. Тримаючись впевнено в першій половині турнірної таблиці у першій половині розіграшу турніру, «Мідлсбро» у другій поступово скотився вниз і в останньому турі потрапив в зону вильоту, хоча за весь сезон не потрапляв туди жодного разу. Втім шотландець залишився у клубі і був звільнений лише у березні 1990 року.

1 квітня 1990 року Ріох очолив «Міллволл» із завданням зберегти команді прописку у вищому дивізіоні, однак із завданням не впорався. Втім залишився у клубі і наступного сезону зайняв з командою місце у зоні плей-оф Другого дивізіону, щоправда перемогти у ньому не зумів — «леви» вже в першому матчі програли «Брайтон енд Хоув Альбіону» з рахунком 2:6. У наступному сезоні 1991/92 результати команди були гіршими і Брюс покинув клуб у березні 1992 року.

Наступним клубом Ріоха став «Болтон Вондерерз», в якому він почав працювати з травня 1992 року. Вже в сезоні 1992/93 в Кубку Англії «Болтон» вибив чинного володаря кубка, «Ліверпуль». Також «мандрівники» у цьому ж сезоні посіли друге місце у третьому за рівнем дивізіоні Англії, підвищившись у класі. У сезоні 1993/94 зайняли 14-е місце в Першому дивізіоні і дійшли до 1/4 фіналу Кубка Англії. У сезоні 1994/95 «Болтон» посів третє місце в чемпіонаті і виграв плей-оф, тим самим Брюс вивів клуб у Прем'єр-лігу. Також у цьому сезоні клуб дійшов до фіналу Кубка Футбольної ліги, де «Вондерерз» програв «Ліверпулю» з рахунком 1:2.

Втім у найвищому англійському дивізіоні у статусі головного тренера Ріох дебютував у сезоні 1995/96 вже у складі іншого клубу, столичного «Арсенала». У цьому сезоні «каноніри» зайняли 5-е місце в чемпіонаті, завдяки помилкам «Евертона», «Блекберн Роверз» та «Тоттенгем Готспур» в останньому турі сезону, і отримали право стартувати в Кубку УЄФА-1996/97 з першого раунду. Також клуб дійшов до півфіналу Кубка Футбольної ліги[6][7] та до 3-го раунду Кубку Англії[8][9].

Був звільнений на початку сезону 1996/97 через розбіжності з керівництвом клубу з приводу покупки гравця міланського «Інтернаціонале» Денніса Бергкампа. Після відходу з «Арсенала» Брюс став помічником головного тренера «Квінз Парк Рейнджерс» Стюарта Г'юстона, який був у свою чергу помічником Ріоха в «Арсеналі». Провівши рік у ций команді, обидва були звільнені[10][11].

У травні 1998 року Ріох був призначений головним тренером «Норвіч Сіті». Потренувавши клуб менше двох сезонів, був звільнений. Основна причина була та, що у Брюса не виходило виводити клуб в плей-оф за вихід у Прем'єр-лігу. Він успішно передбачив, що зірковий гравець Крейг Белламі буде неминуче проданий, втім через скрутне фінансове становище клубу лише невелике частина з цих грошей пішла на підсилення клубу.

Протягом сезону 2000/01 Ріох тренував «Віган Атлетік». Він виграв нагороду «Тренер місяця» у Другому дивізіоні в листопаді 2000 року[12]. Але вже в лютому 2001 року був звільнений[13].

Після тривалої паузи у тренерській кар'єрі Ріох у червні 2005 року був призначений головним тренером данського «Оденсе». Вже в першому сезоні Ріох допоміг клубу виграти бронзові нагороди Чемпіонату Данії. 12 березня 2007 року Брюс вирішив покинути клуб у зв'язку із хворобою дружини, але ЗМІ стверджували, що приводом було розбіжності між Ріохом і клубом.

У червні 2008 року Ріох очолив «Ольборг», після того, як попередній головний тренер команди Ерік Гамрен очолив норвезький «Русенборг»[14]. Основна мета для Ріоха були єврокубки. «Ольборг» стартував з 2-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів УЄФА 2008/09. Пройшовши боснійську «Модричу» та литовський «Каунас», клуб вийшов у групову стадію, де, здолавши шотландський «Селтік», потрапив до раунду плей-оф Кубка УЄФА 2008/09. Але в матчах у Кубку УЄФА Брюс вже не керував командою, оскільки ще 23 жовтня 2008 року він був звільнений через те, що «Ольборг» мав тільки 2 перемоги в 10 матчах національного чемпіонату і займав передостанню сходинку[15].

• Брюс Ріох на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Брюс Ріох на сайті Eu-football.info (англ.)
• Брюс Ріох — тренерська статистика на сайті Soccerbase (англ.)