Будинок меблів (Київ)
Будинок меблів — універсальний меблевий магазин-виставка з увігнутим дахом, зведений у стилі неомодернізму. Розташований у Києві на бульварі Дружби Народів, 23.
| Будинок меблів | |
|---|---|
.jpg.webp) | |
|
50°25′04″ пн. ш. 30°32′34″ сх. д. | |
| Тип | будівля і крамниця |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Архітектурний стиль | радянський архітектурний модернізм |
| Архітектор | Чмутіна Наталія Борисівна і Стукалов Олег Костянтинович |
| Будівництво | 1971 — 1984 |
| Адреса | бульвар Дружби Народів, 23 |
| Ідентифікатори й посилання | |
 | |
Будинок меблів для свого часу був знаковою спорудою[1].
Історія будівництва і використання будівлі
Будинок меблів спроєктував 1971 року авторський колектив КиївЗНДІЕПу у складі Наталії Чмутіної (керівник), Олега Стукалов, Ю. А. Чеканюка, конструкторів Леоніда Дмитрієва, Вадима Авдєєва, Юрія Реброва[2][3].
Будинок планувався як торговельний центр і виставковий павільйон. Великі скляні вітрини дозволяли оглядати меблі цілодобово. Передбачалось також проведення консультацій щодо декорування осель[4][5].
Архітектура
Основну частину будинку займала центральна зала. На першому поверсі розмістили зону торгівлі з касами, бюро обслуговування, кінозалом на 50 місць, адміністративними приміщеннями. Приміщення на другому поверсі обладнали модулями-макетами квартир із зразками меблевих композицій. На поверх вели пандуси і сходи.
З тильної сторони розміщувався одноповерховий корпус зі складом і технічними приміщеннями. На його даху був літній кафетерій на 35 місць[6][3].
Вгнутий дах
Завдяки сучасним будматеріалам і технологіям стало можливим створювати будівлі з величезним внутрішнім простором у найвигадливіших формах. З-поміж таких споруд у Києві виділяється будинок меблів, який, поряд із Палацом урочистих подій, Житнім і Володимирським ринками, має увігнутий дах[3].
Конструктори Юрій Ребров, Леонід Дмитрієв і Вадим Гордєєв розробили для будинку спеціальну конструкцію. Розробники запропонували на провислі ванти, закріплені на опорах, класти покриття з металевих мембран. На них укладаються плити ізоляції й утеплення, а також оцинковані листи. За допомогою нової технології вдалось накрити простір магазина, площею в 16 270 квадратних метрів[5]. Покриття у плані становило 63,3×63,3 м, стріла провисання — 8,5 м[6].
Використання вантів для покриття споруд набула поширення у 1960-х — 1970-х років. У Києві за такою технологією збудували будівлю автопарку № 7.
Примітки
Джерела
- Мазніченко О. Універсальний меблевий магазин-виставка // Наталія Борисівна Чмутіна: Життєвий та творчий шлях архітектора. — Ін-т проблем сучасного мистецтва НАМ України; Нац. акад. образотворчого мистецтва і архітектури. — К. : Адеф-Україна, 2012. — С. 171—176. — ISBN 978-966-187-185-3.
- Общественные здания // Строительство и архитектура. — 1967. — № 4. — С. 19–37.
- Штолько В. Г. Архитектура сооружений с висячими покрытиями. — К., 1979.
- Без автора. Будинок меблів. Історія // Kyivpastfuture. — 2020.