Будинок правління Ужанського комітату
Буди́нок правлі́ння Ужа́нського коміта́ту — будинок у стилі пізнього бароко, що знаходиться на площі Жупанатській в Ужгороді на Закарпатті. Є пам'яткою архітектури національного значення (№ 166) і охороняється державою. З 1979 року у ньому розміщується Закарпатський обласний художній музей ім. Йосипа Бокшая.
Будинок правління Ужанського комітату | |
---|---|
| |
48°37′29″ пн. ш. 22°17′46″ сх. д. | |
Країна | Україна |
Місто | Ужгород |
Розташування | площа Жупанатська, 3 |
Тип | пам'ятка архітектури |
Тип будівлі | адміністративний будинок |
Стиль | пізнє бароко |
Будівництво | ???—1809 роки |
Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
Стан | задовільний |
Будинок правління Ужанського комітату Будинок правління Ужанського комітату (Україна) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Історія
Будинок був збудований безпосередньо для потреб адміністрації Ужанського комітату, де вона й розміщувалася до Першої світової війни. Але це приміщення стало також і осередком культурного та суспільного-політичного життя міста, тут проводилися різноманітні урочистості, зустрічі, театральні вистави тощо[1][2]. За окремими даними, 1840 року до лівого крила будинку було добудовано комітатську в'язницю[2][3] і каплицю для в'язнів. Інформації щодо місця розташування каплиці немає і, за припущеннями, це могла бути будівля вглибині двору[2].
6 січня 1852 року у Комітатському будинку відбувся благодійний вечір[1], на якому місцевий театральний гурток представив виставу «Шаріка, або Сільська простота»[2]. На зібрані кошти було куплено перші дванадцять ліхтарів, що започаткували вуличне освітлення Ужгорода[1][2].
10 лютого 1878 року, на засіданні Ужанського культурного товариства у Будинку жупанату, одним із його членів, Лойошем Зеканем, всім присутнім вперше було продемонстровано роботу телефонного апарату[1][4].
8 травня 1919 тут відбулося засідання Центральної Руської Народної Ради, на якому було прийнято рішення про приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Тоді ж Будинок правління Ужанського комітату став резиденцією губернатора Підкарпатської Русі і в ній оселився та почав працювати Григорій Жаткович[1][4], американський юрист русинського походження, який першим обійняв цю посаду. 22 вересня 1921 року у резиденції було організовано прийом на честь президента Чехословаччини Томаша Масарика[2].
Починаючи з 1933 року, будівля почала втрачати своє призначення: спочатку кілька кімнат було віддано земському музею, експозицію якого складали експонати, що стосувалися природи, господарства, етнографії Закарпаття[3]. За радянських часів тут розмістилися окремі служби міської влади, спілки художників і письменників, з 1965 — також і книжкове видавництво «Карпати»[2].
Навесні 1979 до будівлі було перенесено фонди Закарпатського обласного художнього музею[5], який нині займає більшу частину приміщень колишнього Будинку правління Ужанського комітату.
Архітектура
Будівництво будинку тривало кілька років і було завершено у 1809, але даних щодо автора проекту та дати початку будівництва не збереглося. За роки існування, будівля неодноразово перебудовувалася. Нині це двоповерхова споруда, П-подібна у плані, із загальною площею всіх приміщень 3289 м²[1]. Середній ризаліт основного фасаду має два ряди вікон і балкон на першому поверсі. Внутрішнє подвір'я оточують бокові крила з довгими коридорами та аркоподібними вікнами. На фронтоні розміщено герб Ужанського комітату, центральним елементом якого є чоловік з трьома колосками в одній руці і трьома жолудями в іншій, що символізує плодючість і лісистість Ужанської долини[4]. Також на фасаді будинку розміщено меморіальну дошку на честь засновників Закарпатської школи образотворчого мистецтва — Альберта Ерделі та Йосипа Бокшая, і погруддя Бокшая, ім'я якого Закарпатському обласному художньому музею було присвоєно 1990 року. Збереглися ковані ліхтарі, виготовлені та встановлені за радянських часів, які прикрашають пасажний вхід до музею.
Будинок охороняється державою і є пам'яткою архітектури національного значення.
Галерея
- Загальний вигляд будівлі. 2007
- Герб Ужанського комітату на фронтоні будинку
- Меморіальна дошка Альберту Ерделі та Йосипу Бокшаю на боковому фасаді
- Погруддя Йосипа Бокшая на основному фасаді
- Один з кованих ліхтарів на стіні біля входу
- Середній ризаліт основного фасаду та головний вхід
- Середній ризаліт основного фасаду, вигляд із внутрішнього подвір'я
- Бокове крило, вигляд із внутрішнього подвір'я
Примітки
- Тетяна Літераті. 200-літня історія ужгородського жупанату // Ужгород. — 2009. — Вип. 31 (551) (20 серпня). Архівовано з джерела 2 квітня 2015. Процитовано 23 березня 2015.
- Олександра Машіка (15 жовтня 2014). Жупанат і Жупанатська площа – асиметрична гармонійність та центр громадського життя старого Ужгорода. novezakarpattya.com. Процитовано 23 березня 2015.
- Сьогодні Закарпатський художній музей розпочинає святкування свого 60-річчя. zakarpattya.net.ua. 7 листопада 2008. Процитовано 23 березня 2015.
- Палац Жупанат. zakarpatia.com. 21 червня 2013. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 23 березня 2015.
- Історія музею. bokshaymuseum.com. Закарпатський обласний художній музей. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 23 березня 2015.