Бокшай Йосип Йосипович

Йосип Бокшай народився 2 жовтня 1891 року в селі Дертяньліґет, Марамороського округу, Австро-Угорської імперії (нині с. Кобилецька Поляна, Рахівського району, Закарпатської області) у родині греко-католицького священика[4]. Вчився у Академії образотворчих мистецтв в Будапешті (1910 — 1914) у Ревеса Імре. З 1918 працював в Ужгороді як художник і педагог. Багато уваги Бокшай приділяв вихованню мистецької молоді. Разом з Адальбертом Ерделі вперше на Закарпатті організував художню школу. Входив до складу Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі.

Під час першої світової війни Йосип Бокшай був мобілізований рядовим до австро-угорського війська. 1915 року він потрапляє до російського полону. Після тривалих поневірянь Туркестаном Бокшай опиняється в Центральній Україні, де поміщик Н. Грабовський з Катеринославської губернії, побачивши талант молодої людини, надав у розпорядження художника бібліотеку, олійні фарби і створив умови для творчості. Тоді Йосип Бокшай посеред жахів війни починає створювати українські пейзажі, жанрові композиції, спілкуватися з селянами, їхніми родинами.

З 1951 до 1957 року Бокшай працював на посаді доцента Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв). У цей період і протягом 1960-х-1970-х років майже жодна виставка, що відбувалася в межах СРСР, не обходилась без картини Бокшая.

Помер 1975 року в Ужгороді. Похований на цвинтарі «Кальварія» в Ужгороді.[5].

Могила народного художника СССР Бокшая Й.Й

Художник широкого діапазону, Бокшай проявив себе у станковому і монументальному малярстві. Бокшай — майстер пейзажу, але серед його творів є і жанрові картини, портрети, натюрморти. Ілюстрував, поміж іншим, художні книги (Антонія Бобульського та ін.) Після війни Бокшай плідно працював над створенням величного образу природи рідного краю («Озеро в горах», 1946, «Синевир», 1952, «Полонина Рівна», 1954, та ін.). Романтикою пройняті картини «Бокораші», 1948, «Зустріч на полонині», 1957, що відображають народний побут і звичаї. Для творів Бокшая характерні оптимізм, емоційний, соковитий живопис, інтенсивний колорит.

На думку Ігоря Шарова, Бокшай — це холодний логік. Висока вимогливість, професіоналізм тісно спліталися у творах митця з безпосередністю, життєрадісністю, новизною світобачення. Майстер практично ніколи не доповнював і не переписував свої картини. Протягом творчого шляху Бокшая змінювалося його ставлення до пейзажних образів. Пейзажі, написані у 20-х роках ХХ століття відрізняються камерним, інтимним звучанням, а пізнішим роботам характерна епічність, монументальність, незважаючи на невеликі розміри робіт.

Персональні виставки відбувалися в Ужгороді (1962, 1963, 1971 роках) та у Києві (1978 рік).

Син Йосип (1930—2002) — український та угорський живописець.

• 
  Погруддя Й. Бокшаю в Ужгороді
• 
  Меморіальна таблиця Йосипу Бокшаю в Ужгороді
• 
  Пам'ятна таблиця на Будинку правління Ужанського комітату
• 
  Будинок, в якому викладав Йосип Бошкай
• 
  Будинок при вул. Капітульна, 11 в Ужгорді, в якому працював Й. Бошкай
• 
  Картина Й. Й. Бокшая
• 
  Картина Й. Й. Бокшая
• 
  Будинок, в якому жив Бокшай. Ужгород, вул. Бокшая, 3

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Островский Г. Иосиф Бокшай. — Москва : Советский художник, 1967. — 91 с. (рос.)

• Бокшай Йосип Йосипович (1891—1975)
• Українці у світі. Йосип Бокшай