Бузицьков Іван Дмитрович

Іван Дмитрович Бузицьков
рос. Иван Дмитриевич Бузыцков
Народження	15 листопада 1917; Nizhnee Sancheleevod, Q27918552?, Ставропольський повіт (Самарська губернія)d, Самарська губернія, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
Смерть	12 липня 1978 (60 років); Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Дніпро
Національність	СРСР
Країна	СРСР
Рід військ	Прикордонні війська КДБ СРСР
Роки служби	1938—1945
Партія	ВКП(б)
Звання	Полковник
Війни / битви	німецько-радянська війна і Бессарабсько-буковинський похід

Іван Дмитрович Бузицьков[1] (15 листопада 1917, с. Нижнє Санчелеєво Самарської губернії — 12 липня 1978, Дніпропетровськ) — прикордонник, Герой Радянського Союзу.

Біографія

Закінчивши сім класів сільської школи, працював комбайнером. У жовтні 1938 року мобілізований у прикордонні війська. Закінчив школу молодшого начальницького складу в 1939 році. У 1940 році брав участь в поході радянських військ в Бессарабію.

Командир кулеметного відділення прикордонної застави № 5 25-го Кагульського прикордонного загону Молдавського прикордонного округу Військ НКВД, молодший сержант.

22 червня 1941 року, перебуваючи на охорону Державного кордону СРСР на Стояновський прикордонній заставі в Кантемирівському районі Молдавії, біля мосту через річку Прут, першим прийняв бій, в якому особисто знищив понад 40 ворожих солдатів. Отримав сім поранень, але не залишив свій пост до отримання наказу командування.

Після тривалого лікування в госпіталях Бузицьков закінчив курси молодших лейтенантів, боровся на Північному Кавказі, служив на південному кордоні. Наприкінці війни командував батальйоном внутрішніх військ НКВС. У 1945 році закінчив курси перепідготовки при Військової академії імені М. В. Фрунзе. Член КПРС з 1942 року[1].

Могила Івана Бузицькова на Сурсько-Литовському кладовищі в Дніпрі

У післявоєнний період продовжував службу в органах МВС, тривалий час очолював раду фізкультури республіканської організації «Динамо» в Києві. Полковник (1954). Останні роки полковник у відставці Бузицьков проживав в місті Дніпропетровську . Працював на Південному машинобудівному заводі. Брав активну участь у військово-патріотичному вихованні молоді[1].

Похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська.

Нагороди

Герой Радянського Союзу — «За зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому відвагу і геройство командиру відділення 5-ї застави 25-го Кагульського прикордонного загону сержанту Бузицкову Івану Дмитровичу» (Указом Президії Верховного ради СРСР від 26 серпня 1941 р № 512)[1][2];
Орден Леніна;
2 ордена Червоної Зірки;
10 медалей.

Пам'ять

Почесний громадянин міста Кагул Молдавської РСР,
На місці подвигу Івана Бузицькова споруджений пам'ятник,
Ім'ям Героя названа вулиця Бузицькова (Тольятті),
Ім'ям Героя названа Стояновська прикордонна Застава трьох героїв СРСР.

Примітки

Герои страны
Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу войск НКВД СССР» от 26 августа 1941 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1941. — 26 августа (№ 38 (153)). — С. 1.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Герои_страны-1] Герои страны

[2] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу войск НКВД СССР» от 26 августа 1941 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1941. — 26 августа (№ 38 (153)). — С. 1.