Бузицьков Іван Дмитрович

Іван Дмитрович Бузицьков[1] (15 листопада 1917, с. Нижнє Санчелеєво Самарської губернії 12 липня 1978, Дніпропетровськ) прикордонник, Герой Радянського Союзу.

Іван Дмитрович Бузицьков
рос. Иван Дмитриевич Бузыцков
Народження 15 листопада 1917(1917-11-15)
Nizhnee Sancheleevod, Q27918552?, Ставропольський повіт (Самарська губернія)d, Самарська губернія, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
Смерть 12 липня 1978(1978-07-12) (60 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Поховання Дніпро
Національність  СРСР
Країна  СРСР
Рід військ Прикордонні війська КДБ СРСР
Роки служби 19381945
Партія ВКП(б)
Звання  Полковник
Війни / битви німецько-радянська війна і Бессарабсько-буковинський похід
Нагороди

Біографія

Закінчивши сім класів сільської школи, працював комбайнером. У жовтні 1938 року мобілізований у прикордонні війська. Закінчив школу молодшого начальницького складу в 1939 році. У 1940 році брав участь в поході радянських військ в Бессарабію.

Командир кулеметного відділення прикордонної застави № 5 25-го Кагульського прикордонного загону Молдавського прикордонного округу Військ НКВД, молодший сержант.

22 червня 1941 року, перебуваючи на охорону Державного кордону СРСР на Стояновський прикордонній заставі в Кантемирівському районі Молдавії, біля мосту через річку Прут, першим прийняв бій, в якому особисто знищив понад 40 ворожих солдатів. Отримав сім поранень, але не залишив свій пост до отримання наказу командування.

Після тривалого лікування в госпіталях Бузицьков закінчив курси молодших лейтенантів, боровся на Північному Кавказі, служив на південному кордоні. Наприкінці війни командував батальйоном внутрішніх військ НКВС. У 1945 році закінчив курси перепідготовки при Військової академії імені М. В. Фрунзе. Член КПРС з 1942 року[1].

Могила Івана Бузицькова на Сурсько-Литовському кладовищі в Дніпрі

У післявоєнний період продовжував службу в органах МВС, тривалий час очолював раду фізкультури республіканської організації «Динамо» в Києві. Полковник (1954). Останні роки полковник у відставці Бузицьков проживав в місті Дніпропетровську . Працював на Південному машинобудівному заводі. Брав активну участь у військово-патріотичному вихованні молоді[1].

Похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська.

Нагороди

Пам'ять

  • Почесний громадянин міста Кагул Молдавської РСР,
  • На місці подвигу Івана Бузицькова споруджений пам'ятник,
  • Ім'ям Героя названа вулиця Бузицькова (Тольятті),
  • Ім'ям Героя названа Стояновська прикордонна Застава трьох героїв СРСР.

Примітки

  1. Герои страны
  2. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу войск НКВД СССР» от 26 августа 1941 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1941. — 26 августа (№ 38 (153)). — С. 1.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.