Буковець (Мукачівський район)
Бу́ковець — село в Жденіївській селищній громаді Мукачівського району Закарпатської області України.
село Буковець | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Закарпатська область |
Район/міськрада | Мукачівський район |
Громада | Жденіївська громада |
Код КАТОТТГ | UA21040090020014725 |
Основні дані | |
Засноване | 635-647 |
Населення | 598 осіб |
Територія | 454 км² |
Площа | 754 км² |
Густота населення | 361,55 осіб/км² |
Поштовий індекс | 89114 |
Телефонний код | +380 3136 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°51′32″ пн. ш. 22°56′02″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
624 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 89114, Закарпатська обл., Воловецький р-н, с.Буковець,89 |
Карта | |
Буковець | |
Буковець | |
Мапа | |
Історія
Вперше згадується у 1645 році як Bukocz.
Село між горами Пікуєм, Острою і Рівною засноване в 16 столітті селянами-кріпаками, що втекли з Галичини.
Храми
храм всіх Святих. 1912.
Священик служив тут ще в XVII ст. У заповіті від 20 травня 1703 р. сказано про те, що священик Олександр Поп збудував церкву за власні кошти і передав церкві всі закладені в нього землі (у разі викуплення землі всі гроші мали піти на церкву, а відсотки священику).
Мабуть, цю споруду згадують у 1733 р. як церкву св. Михайла з чотирма дзвонами. У 1783 р. внаслідок впорядкування парохій Перехресний і Пашковець визначено філіями Буковця. Востаннє дерев'яну бойківську церкву, збудовану 1613 р. (можливо, дата помилкова), згадують на старому цвинтарі в 1923 p., коли в селі вже стояла типова мурована церква. На спорудження цієї церкви граф Шенборн у 1911 р. подарував 200 корон.
Організував будівництво о. Іван Кваковський, а куратором був Іван Стеців. Обидва ці прізвища названо в написі на хресті коло церкви. Основний камінь заклали 22 серпня 1909 р. До цієї дати земляки в Америці зібрали 6000 корон.
Розповідають, що Минґл Штемберг перевіз кіньми з Чинадієва до Буківця весь пісок для будівництва. На головному фасаді датою завершення вказано — Anno Domini 1912. Закінчення будівництва контролював парох Нижніх Верецьких намісник Варфоломій Галактович, який також освятив церкву 22 червня в неділю Всіх святих.
Всередині церкву гарно споряджено. Парох І. Кваковський купив жертовник. Тодішній куратор Іван Дупин побував у Будапешті, щоб замовити іконостас. Чотири намісні ікони на полотні підписані Ю. Віраґом у 1926 р., а на іконі Ісуса Христа написано також прізвище М. Рошковича, як автора рисунка. Верхні ікони перемальовано. Дияконські двері, розкішне крісло і напрестольний хрест вирізьбив монах Михайло Ряшко. Останнє малювання інтер'єру здійснили брати Щупаки з Львівщини в 1967 р.
Біля іконостаса встановлено престол з образом Богородиці, що має на звороті напис: «Fundator toho obrazu | Mychajlo Dubyn Jewczyn | jeho zena Jewka | у jeho brat Oleksa | r. 18881 Karol Biller | malar і zolotnyk.» Престол при північній стіні нави прикрашає образ св. Серця Ісуса, подарований священиком Калиняком. Як згадує церківник Іван Яртим, образ привезли на возі з Ужгорода, а впродовж радянського часу його не ховали і навіть не замалювали заборонене за СРСР зображення Серця Ісуса. Іван Панькулич та Василь Дупин привезли з Мукачева на возі дзвін вагою 14 центнерів.
У 1932 р. зафіксовано кілька написів, що стосуються попередньої дерев'яної церкви. На іконі Розп'яття: «Сей образъ купилъ Лукачъ Поповичъ со женою своею Полагою | зъ братаничем своими Грицем з маткою своєю Настасиєю…»; на іконі Спасителя в терновому вінці, в овальній позолоченій рамі (в 1932 р. ікона перебувала в приватних руках): «Т… Михайла Годинка парохії буковски и щербовскїя з рочнго адміністратора и кураторовъ Алексия Ряшко, Іоанна Голоука року АWЛЕ (1835)» і трохи нижче, очевидно, підпис автора: Ganovszky, pictor et sculpt. Церковні книги купили: Анфологіон — Іван Тербанів з сестрою Гафією та Василь Головчин з дружиною; Мінею — «попович Лукач буковекий» «року божого 1772».
З 1871 до 1873 р. священиком служив відомий письменник Євген Фенцик.
За радянської влади місцевий священик Гнат Сіксай був ув'язнений з 1949 до 1955 р.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 643 особи, з яких 314 чоловіків та 329 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 597 осіб.[2]
Туристичні місця
- храм всіх Святих. 1912.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,67 % |
російська | 0,33 % |
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.