Буланжерит

Буланжерит (рос. буланжерит; англ. boulangerite; нім. Boulangerit) — мінерал класу складних сульфідів (сульфосолей). Сульфід свинцю і стибію.

Буланжерит
Буланжерит на вапняку.
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Pb5Sb4S11
Клас мінералу складні сульфіди
Nickel-Strunz 10 2.HC.15[2]
Dana 8 3.5.2.1
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія
Твердість 2,75 ± 0
Блиск металічний
Колір риси чорний
Інші характеристики
Названо на честь Charles Louis Boulangerd[3]
 Буланжерит у Вікісховищі

Історія

Вперше виявлений у департаменті Гар на півдні Франції на початку 19 ст. Досліджений французьким гірничим інженером Шарлем Луї Буланже (1810-1849). У 1837 році названий на честь Шарля Буланже.

Загальний опис

Хімічна формула: Pb5Sb4S11. Містить: Pb — 58,9 %, Sb — 22,8 %, S — 18,3 %.

Сингонія моноклінна. Структура ланцюгово-стрічкова.

Зустрічається в гідротермальних поліметалічних родовищах разом з галенітом, антимонітом, сфалеритом, піритом та іншими сульфосолями свинцю головним чином у вигляді агрегатів променистої і тонковолокнистої будови, рідше — у вигляді голчастих, стовпчастих і таблитчастих кристалів.

Колір від свинцево-сірого до залізно-чорного.

Блиск металічний.

Спайність середня по (100).

Густина 6,230.

Твердість 2,5-3,0.

Крихкий, непрозорий, хороший електропровідник.

Рідкісний. Родовища — в Чехії, Німеччині, Росії, Франції, Швеції, США, Україні. Є другорядною свинцевою рудою. Збагачується флотацією з використанням ксантогенатів.

Різновиди

Розрізняють:

  • буланжерит мідистий (різновид буланжериту з родовищ Забайкалля, який містить мідь).

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Буланжерит // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Буланжерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.