Буравчиков Олексій Юрійович

Батьки ростили сина Олексія та доньку Ольгу. Закінчив чернівецьку ЗОШ № 1, фінансовий коледж, економіст-фінансист. Пройшов строкову службу а ЗСУ, у Яворові, зв'язківець. Після демобілізації працював в різних підприємствах, переважно економічного напрямку, у податковій інспекції. 1999 року очолив фірму «Агрополіс», працював на фабриці «Візерунок».

Після початку російсько-української війни зголосився дрбровольцем, з літа 2014-го — командир міномета, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Ведмідь». Батькам не повідомляв що на фронті до останнього.

29 серпня 2014-го загинув під час виходу батальйону «Донбас» «зеленим коридором» між селами Многопілля та Червоносільске. Побратими повідомили, що Олексій помер від больового шоку — були поламані кістки ребер, що в свою чергу пошкодили усі внутрішні органи. Олексій пересувався з іншими вояками у військовому автомобілі, в нього поцілив снаряд. Автівка заглохла, водій зумів її завести, хлопці застрибували на ходу. Олексій біг з кулеметом, його підібрали десантники. Під час обстрілу з «Градів» вибуховою хвилею Олексія викинуло з машини.

3 вересня тіло Олексія привезено разом з тілами 96-ти інших загиблих привезено до дніпропетровського моргу.

16-го жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невпізнаний захисник України.

Опізнаний за тестами ДНК, перепохований 21 лютого 2015-го в Чернівцях у закритій труні, Центральне кладовище, Алея Слави.

Без Олексія лишилися мама Валентина Василівна, батько, дружина.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
• медаллю «На славу Чернівців» (посмертно)
• «Іловайським Хрестом» (посмертно)

• Буравчиков Олексій Юрійович
• Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»