Бурея (річка)
Бурея | |
---|---|
| |
| |
51°39′45″ пн. ш. 134°16′54″ сх. д. | |
Витік | злиття річок Права та Ліва Бурея (Буреїнський хребет)[1] |
• координати | 51°39′45″ пн. ш. 134°16′54″ сх. д. |
• висота, м | 560 м[1] |
Гирло | Амур (с. Скобельцино) [2] |
• координати | 49°24′52″ пн. ш. 129°31′58″ сх. д. |
• висота, м | 95 м[2] |
Похил, м/км | 0,75 м/км |
Басейн | Амур → Охотське море |
Країни: |
Росія Хабаровський край, Амурська область |
Регіон |
Хабаровський край Амурська область |
Довжина | 623 км |
Площа басейну: | 70 700 км² |
Середньорічний стік |
890 м³/с (с. Кам'янка) max: 18 100 м³/с |
Притоки: | Тирма, Німан і Туюнd |
Водойми в руслі | Бурейська ГЕС і Бурейське водосховище |
Ідентифікатори і посилання | |
код ДВР Росії | 20030500112118100041576 |
GeoNames | 2025916 |
Медіафайли у Вікісховищі |
Бурея (евенк. Ниман-бирра, Нюмень) — річка на Далекому Сході, протікає по території Хабаровського краю та Амурської області Росії. Ліва притока Амуру. Належить до водного басейну Охотського моря.
Географія
Річка Бурея бере свій початок в Буреїнському хребті, від злиття річок Права та Ліва Бурея. Витік Правої Буреї розташований на південних схилах хребта Езоп (52°25′23″ пн. ш. 134°34′46″ сх. д.), на висоті 1600 м[3], Лівої — на західних схилах хребта Дусе-Алінь. У верхів'ї — гірська річка, протікає у вузькій долині. Швидкість течії становить 3-4 м/с. Тече в південно-західному напрямку, прорізаючи кілька паралельно розташованих хребтів Турана, після яких (у середній течії і пониззі) виходить на Зейсько-Буреїнську рівнину і двома рукавами, з лівого берега, впадає у річку Амур. Довжина річки 623 кілометрів (від витоку Правої Буреї — 739 км), площа басейну — 70,7 тис. км². Річка судноплавна на ділянці від гирла до с. Чекунда. Пристані: Чекунда, Малинівка, Новобурейське. Крім діючої Бурейської ГЕС, планується будівництво Нижньобурейської ГЕС. У басейні річки — родовища вугілля та залізної руди.
Історія
Річка Бурея відома була ще в XVII столітті, під час козацьких походів на Амур, під назвою річки Бистрої.
Гідрологія
Живлення річки переважно дощове. Влітку може бути 5-7 паводків, іноді із підйомом рівня води на 6-10 м. Під час паводку короткочасна витрата води може сягати 18 100 м³/с.
Спостереження за водним режимом річки, яке проводилось протягом 49 років (1936–1985) на станції у селі Кам'янка (Архаринський район, Амурська область, 49°46′ пн. ш. 129°55′ сх. д.), розташованого за 78 км від гирла, впадіння Буреї в Амур. Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 890 м³/с для водного басейну 67400 км², що становить понад 95 % від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 417 міліметра на рік[4].
За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив 10,7 м³/с (у березні), що становить менше 0,5 % від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у серпні місяці та становить — 2187 м³/с і вказує на дуже велику амплітуду сезонних коливань.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 1,01 м³/с (у березні 1977 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 6460 м³/с (у липні 1972 року).
Притоки
Річка Бурея приймає близько сотні приток довжиною понад 10 км, з них десять довжиною від 50 км до 100 км, та дев'ять довші за 100 км. Найбільші із них (від витоку до гирла):[5]
Назва притоки | Довжина,(км) | Площа водозбірного басейну,(км²) | Відстань від гирла Буреї,(км) | Витрата води,(м³/с) |
---|---|---|---|---|
ліві притоки | ||||
Ліва Бурея | 98 | 2390 | 623 | |
Великий Ерік | 56 | 558 | 466 | |
Малий Ерік | 55 | 553 | 441 | |
Ургал | 164 | 3510 | 409 | |
Дульнікан | 124 | 2230 | 392 | |
Ягдинья (Агдинья) | 83 | 885 | 369 | |
Ушмун (Ушман) | 68 | 528 | 350 | |
Талая | 62 | 828 | 310 | |
Тирма | 334 | 15100 | 268 | 195 (12 км) |
Обдерган | 69 | 392 | 250 | |
Дікан | 125 | 841 | 79 | |
праві притоки | ||||
Права Бурея | 116 | 1700 | 623 | |
Умальта | 79 | 1360 | 512 | |
Німан | 353 | 16500 | 458 | 224 (12 км) |
Туюн | 200 | 3420 | 366 | |
Верхній Мельгін | 127 | 2900 | 316 | |
Нижній Мельгін | 105 | 1730 | 282 | |
Мальмальта | 68 | 666 | 232 | |
Чеугда | 50 | 463 | 190 |
Населенні пункти
На річці розташовані ГЕС, два селище і кілька невеликих сіл (від витоку до гирла): села — Усть-Мальта (нежиле), Шахтинське, Усть-Німан (нежиле), Усть-Ургал, Адникан (нежиле), Чекунда, (Бурейська ГЕС), смт. Талакан, (Нижньобурейська ГЕС), Кам'янка, Ніколаєвка, Новобурейське, Малинівка, Гуліковка, Домікан, Новоспаське, Гумельовка, Усть-Кивда, Казанівка, Свободне, Асташиха, Українка, Сєверне, Скобельцино[6].
Див. також
Примітки
- Витік Буреї — квадрат: 48х24: Аркуш карти M-53-III зап. Бурейский. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1990 р. (рос.)
- Гирло Буреї — квадрат: 36х76: Аркуш карти M-52-XXII Райчихинск. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1974-1980 р. Видання 1985 р. (рос.)
- Витік Правої Бурої — квадрат: 68х08: Аркуш карти N-53-XXXIII контр.п.связи Тринадцатый Ключ. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1979 р. Видання 1986 р. (рос.)
- Bureya at Kamenka. UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 2 квітня 2013. (англ.)
- Государственный водный реестр РФ: Бурея. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 5 квітня 2013. (рос.)
- Maps for the world / Карти всього світу. Архів оригіналу за 15 березня 2015. Процитовано 14 листопада 2015.
Посилання
- Річка Бурея // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Бурея (річка) в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
- А. А. Соколов (1952 р.). Гидрография СССР. // Глава 24. Дальний Восток (рос.). Л.: «Гидрометеоиздат». Архів оригіналу за 30 червня 2013.
- Maps for the world / Карти всього світу (рос.)