Бурульча

Бурульча річка в Криму, права притока річки Салгир. Довжина Бурульчі 94 км, площа водозбору 265 км². Похил 12 м/км (у верхівї 34 м/км). Водозбірний басейн річки вузький, витягнутий у меридіональному напрямку. Улітку річка міліє, зате в пору сильних дощів несе бурхливі води, змітаючи все на своєму шляху.

Бурульча
Бурульча поблизу Ароматного
45°24′00″ пн. ш. 34°24′25″ сх. д.
Витік
Гирло Салгір
• координати 45°24′00″ пн. ш. 34°24′25″ сх. д.
Країни:  Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Довжина 94 км
Площа басейну: 265 км²
Притоки: Суат
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 21020000212106300002540
GeoNames 711123
 Медіафайли у Вікісховищі

Бере початок з карстового джерела на північному схилі масиву Тирке-яйла, що з'єднує Долгоруківську й Демерджинську яйли. Тече територією Білогірського й Красногвардійського районів Криму. Упадає Бурульча в Салгир праворуч за 93 км від гирла, біля села Новомикільське. Але вода не завжди доходить до Салгиру, гублячись у річкових наносах біля села Холмівка. Використовується на зрошення полів.

Верхня частина басейну розташована на північному схилі Головної гряди Кримських гір, середня — у передгірній зоні, що включає поздовжню долину й Зовнішню гряду, і нижня — у рівнинній частині Криму. Долина у верхів'ї V-подібна, у пониззі — ящикоподібна. Річище шириною 2-8 м (до 20 м); місцями порожисте, глибиною 0,6 м. Села, розташовані в родючій долині річки, не випадково носять назви Кримська Роза, Квіткове, Ароматне, Курортне. У верхів'ях Бурульчі утворений заказник дикоростучих лікарських рослин — урочище Тирке.

Під час німецько-радянської війни у верхів'ях Бурульчі базувалися партизанські загони.

Притоки Бурульчи — річки Мала Бурульча, Партизанка, Суат.

Сточище Бурульчі межує із сточищем найбільшої притоки Салгиру — річкою Біюк-Карасу.

Література

  • «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 131. — (№ 2261).
  • (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.