Бутков Василь Васильович

Бутко́в Васи́ль Васи́льович (нар. 29 грудня 1900 (11 січня 1901)(19010111) пом. 24 червня 1981) радянський військовик, генерал-полковник танкових військ. Герой Радянського Союзу (1945).

Бутков Василь Васильович
Народження 29 грудня 1900 (11 січня 1901)(1901-01-11)
Велика Іменна
Смерть 24 червня 1981(1981-06-24) (80 років)
Москва
Поховання Кунцевське кладовище
Країна Російська імперія СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  танкові війська
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19181961
Партія КПРС
Звання  Генерал-полковник танкових військ
Командування 1-й танковий корпус
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Радянсько-німецька війна
Нагороди

Біографія

Народився 11 січня 1901 року (29 грудня 1900 року за старим стилем) в селі Велика Іменна (тепер — у приміській зоні міста Нижня Тура Свердловської області) в родині робітника.

Громадянська війна в Росії

Учасник Громадянської війни в Росії з червня 1918 року. Воював у складі червоногвардійського і партизанського загонів проти білогвардійців та білочехів на Уралі. В липні 1918 року поранений, перебував на лікуванні в Костромі.

З жовтня 1918 року — червоноармієць, командир відділення, помічник командира взводу 266-го стрілецького робочого полку ім. І. І. Малишева. Воював на Східному фронті проти військ адмірала О. В. Колчака, потім — на Південному фронті проти військ барона П. М. Врангеля.

У листопаді 1920 року був поранений, лікувався у шпиталі.

У січні-травні 1921 року в складі 266-го стрілецького полку брав участь в боях проти повстанської армії Н. І. Махна в Україні.

З травня 1921 року — на лікуванні в шпиталі Харкова. З липня 1921 року — в Казанському запасному полку.

Міжвоєнний період

З липня 1921 року навчався на 16-х командних артилерійських курсах в Нижньому Новгороді. У квітні 1922 року переведений до об'єднаної військової школи ім. ВЦВК в Москві.

Після закінчення школи у 1926 році командував взводом полкової школи молодшого комскладу 32-го артилерійського полку 32-ї стрілецької дивізії.

У серпні 1928 року закінчив військово-політичні курси ім. Ф. Енгельса в Ленінграді й призначений до 8-го артилерійського полку Московського ВО. Почергово займав посади політрука батареї, відповідального секретаря партбюро полку, командир і політрук батареї, тво командира дивізіону, командир і політрук навчальної батареї.

З травня 1932 року — керівник-інструктор навчального артилерійського центру з перепідготовки керівного складу запасу (м. Дорогобуж).

З квітня 1933 по травень 1934 років — помічник командира навчального дивізіону 11-го корпусного артилерійського полку.

У 1937 році закінчив Військову академію РСЧА ім. М. В. Фрунзе й призначений начальником штабу 13-ї механізованої бригади Московського ВО.

З червня 1940 по травень 1941 року — начальник штабу 17-ї танкової дивізії Забайкальського ВО.

Радянсько-німецька війна

Початок Радянсько-німецької війни зустрів на посаді начальника штабу 5-го механізованого корпусу в Забайкальському ВО.

У серпні 1941 — квітні 1942 років — начальник штабу Головного бронетанкового управління РСЧА.

З квітня 1942 року — начальник штабу, а з 8 по 14 вересня 1942 року — командир 8-го танкового корпусу (Брянський фронт). Генерал-майор танкових військ (3.05.1942).

З 14 вересня 1942 року й до кінця війни — командир 1-го танкового корпусу.

У складі 5-ї танкової, 49-ї, 11-ї гвардійської, 43-ї, 2-ї гвардійської, 51-ї, 5-ї гвардійської та 5-ї армій на Південно-Західному, Західному, Прибалтійському, 1-му та 2-му Прибалтійських і 3-му Білоруському фронтах частини корпусу під командуванням генерала В. В. Буткова брали участь в Сталінградській битві, Середньодонській, Ржевсько-Вяземській (1943) операціях, боях на Курській дузі, в Чернігівсько-Прип'ятській і Брянській наступальних операціях, визволенні Білорусі та Прибалтики. Генерал-лейтенант танкових військ (7.06.1943).

Повоєнні роки

З липня 1945 року — командуючий бронетанковими військами Особливого військового округу (Кеніґсберг).

У зв'язку з ліквідацією округу, в березні 1946 року призначений командуючим бронетанковими і механізованими військами 11-ї гвардійської армії Прибалтійського ВО.

У червні-вересні 1946 року — командуючий бронетанковими військами Північно-Кавказького ВО.

У вересні 1946 — травні 1950 років — командуючий бронетанковими військами Московського ВО.

З травня 1950 по жовтень 1953 років — командуючий 3-тю гвардійською механізованою армією.

У 1954 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії ім. К. Є. Ворошилова.

З вересня 1954 року — генерал-инспектор Інспекції танкових військ Головної інспекції МО СРСР, а з червня 1955 — 1-й заступник командуючого військами Московського ВО.

З січня 1958 року — старший військовий радник командуючого військами військового округу в Чехословацькій Народній армії.

З січня 1959 року — представник Головнокомандуючого Об'єднаними Збройними силами держав — учасниць Варшавського Договору в Чехословацькій Народній армії.

У квітні 1961 року генерал-полковник танкових військ В. В. Бутков вийшов у запас.

Помер 24 червня 1981 року в Москві. Похований на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 року за вміле керівництво з'єднаннями та виявлені при цьому особисту мужність і героїзм генерал-лейтенанту танкових військ Буткову Василю Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 7190).

Нагороджений трьома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Суворова 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями, а також іноземними нагородами.

Пам'ять

В місті Калінінград ім'ям В. В. Буткова названо вулицю та школу-ліцей № 35.

В місті Нижня Тура Свердловської області на меморіалі викарбуване його ім'я.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.