Кострома

Кострома́ — місто в Росії, адміністративний центр Костромської області, великий порт на річці Волга. Чисельність постійного населення — 275,9 тис. осіб (2005).

місто Кострома
рос. Кострома
Герб Костроми Прапор Костроми
Панорама історичної частини Костроми, вид з Волги
Країна Росія
Суб'єкт Російської Федерації Костромська область
Код ЗКАТУ: 34 401
Код ЗКТМО: 34701000001
Основні дані
Час заснування 1152
Статус міста 1719
Населення 277,4 тис осіб
Площа 144,5 км²
Поштові індекси 156XXX
Телефонний код +7 4942
Географічні координати: 57°46′ пн. ш. 40°56′ сх. д.
Часовий пояс UTC+3
Міста-побратими див. тут
Катойконіми костромчани
Влада
Вебсторінка gradkostroma.ru
Міський голова Кудрявцев Олександр Андрійович
Мапа

Кострома

Кострома

 Кострома у Вікісховищі

Розташована за 330 км NE від Москви, на Костромській низовині, на обох берегах Волги і старого гирла річки Костроми.

Історія

Місто було засноване в 1152 (за версією Татищева), у ході експансії князя Юрія Довгорукого у Поволжя. Перше літописне згадування про існування Костроми, як значного міста, відноситься до 1213 року.

У 1778–1796 роках Кострома була центром Костромського намісництва Російської імперії, а після 1796 року — центром Костромської губернії.

14 січня 1929 року постановою ВЦИК СРСР Костромська губернія скасовується. Її територія включається до складу спершу Івановської, а потім Ярославської області. З 13 серпня 1944 місто Кострома стає адміністративним центром новоствореної Костромської області.

Населення

Динаміку зміни чисельності населення Костроми демонструє нижче наведена таблиця.

1825[1]1833[2]1840[3]1847[4]1856[5]1863[6]1867[7]1870[8]1885[9]1897[10]1910[11]
1684712149134901187414834214152345327178281714133665274
1917[12]1920[12]1923[12]1926[13]1937[14]1939[15]1959[16]1970[17]1979[18]1989[19]2002[20]2009[21]2010[22]
64644499785923773730117682121325171720223042254725278414278750270475269 711

Економіка

У 2007 відвантажено товарів власного виробництва, виконаних робіт і послуг власними силами, обробні виробництва — 25,42 млн руб.

У місті функціонують такі промислові підприємства:

  • Костромський завод «Мотордеталь» (деталі для двигунів)
  • Костромський судномеханічний завод
  • фабрика «Фанплит» (фанера та деревостружкові плити)
  • ГУ ІВП «Кострома» (поліграфія)
  • «Калориферный завод» (теплові калорифери)
  • ФЛ ФГУП «Костромской ликёро-водочный завод»
  • Костромський ювелірний завод
  • Завод «Серебряный источник» (бутильована питна вода «Святой источник»)
  • Костромська ТЕЦ-1 та Костромська ТЕЦ-2
  • Завод «КВАРЦ» (художня ковка металу, товари народного споживання: прасувальні дошки, сходи-драбини, сушарки для білизни тощо)
  • Завод «Ремстройпласт» (оздоблювальні матеріали з ПВХ)
  • Костромська ювелірна фабрика Топаз (ювелірні вироби)
  • Меблева фабрика «Такос» (меблі для кухні, міжкімнатні двері з МДФ)
  • Костромський силікатний завод (Силікатна цегла, шпаклівка)
  • ТОВ Підприємство «ФЭСТ» (Трикотаж, одяг для вагітних, аптечки багатофункціональні)
  • ТОВ Ювелірне підприємство «Эгрет» (Ювелірні вироби)

Транспорт

Міський транспорт представлений автобусом, тролейбусом і маршрутним таксі. Кількість маршрутів невелика, але маршрутна зона обслуговування досить компактна, що сприятливо позначається на рівні обслуговування місцевого населення.

Див. також: Костромський тролейбус.

Повітряний транспорт

У Костромі є аеропорт, який обслуговує невелику кількість місцевих рейсів, у тому числі рейс Кострома — Шар'я — Боговарово на літаках Ан-2[23]. 14 квітня 2009 відновлено авіасполучення між Костромою і Москвою[24][25]

Залізничний транспорт
Вокзал Кострома-Нова

Цілорічно курсують поїзда Москва — Хабаровськ, Москва — Кострома, Кострома — Санкт-Петербург, Кострома — Свеча. Влітку курсують поїзда Москва — Владивосток, Кострома — Анапа (через Рязань) та Кострома — Адлер (через Липецьк).

Місто має вихід на магістральні залізниці електрифікованою одноколійною ділянкою Кострома — Ярославль й одноколійною не електрифікованою Кострома—Галич (Транссибірська магістраль).

Приміське сполучення представлено електропоїздами Кострома — Ярославль, Кострома — Галич.

До 1985 року по вузькоколійній залізниці існувало приміське сполучення Кострома (роз'їзд 5 км) — Місково. В наш час[коли?] залізниця Місковського торфопідприємства розібрана[26]..

Культура

Кострома — значний культурний осередок Центральної Росії. У місті, зокрема, працюють численні заклади культури — театри, філармонія, музеї, кінотеатри, бібліотеки, клуби; діють професійні та аматорські художні і мистецькі колективи; організуються й проводяться різноманітні культурні заходи, як місцевого, так і загальноросійського масштабу.

Костромська філармонія
Костромська художня галерея у «Романівському будинку»

Театри Костроми:

У місті функціонує обласна філармонія.

Костромські музеї:

  • Костромський державний історико-архітектурний і художній музей-заповідник;
  • Костромський літературний музей;
  • музей дерев'яного зодчества;
  • музей льону і берести.

Від 1996 року в Костромі працює також муніципальна установа культури «Художня галерея», приватна художня галерея «Перпетуум Арт» та інші.

Централізована бібліотечна система Костроми об'єднує 20 бібліотек із загальним фондом близько 1,5 млн томів.

На початку XXI століття в Костромі працюють 4 муніципальних творчих колективи: муніципальний симфонічний оркестр, муніципальна хорова академічна капела; ансамбль музики, пісні і танцю «Волга-Волга», муніципальний ансамбль гармоністів «Махоня».

Від 1998 року в Костромі проводиться відкритий міський фестиваль-конкурс дитячих, юнацьких і молодіжних творчих колективів та виконавців «Весняна Кострома» (спочатку — «Осіння Кострома»), у якому щорічно беруть участь понад 3 тисячі учасників. У Костромі проходить щорічний обласний фестиваль дитячо-юнацької творчості «Фрістайл». Переможці беруть участь у великому гала-концерті «Фрістайл», який зазвичає відбувається наприкінці січня.

У 2008—10 роках в Костромі був реалізований ряд амбітних культурно-розважальних заходів, зокрема серед інших фестиваль «Сузір'я», виставка виробів фірми Фаберже, постановка на відкритій сцені опер «Борис Годунов» і «Хованщина», автопробіг «Сусанін-Трофі» тощо.

Архітектура
Набережна Волги і пристані пасажирських суден
Іпатіївський монастир (Кострома), вид з річки Костроми
Мєлочні торгові ряди, на задньому тлі — серква Спаса у Червоних рядах

Кострома історично склалась на пересіченій місцевості лівобережжя Волги. У старій частині міста збереглося історичне планування, задане ще генеральним планом 1781 року. Основу радіально-напівкільцевого планування Костроми становить сітка вулиць, що віялом розходяться віялом від центральної Сусанінськой площі таким чином, що центр міста виявляється розкритим відносно Волги.

Завдяки своїм історико-архітектурним пам'яткам Кострома входить до «Золотого кільця Росії».

Культова архітектура

Найбільший інтерес з числа костромських культових споруд представляють ансамблі Іпатіївського і Богоявленського монастирів (XVI—XIX ст.ст.), а також церкви XVII століття: Воскресіння Господнього на Дебрі, Вознесіння Господнього на Дебрі (реконструюється), Різдва Христового на Городищі, святого апостола Іоанна Богослова в Іпатіївській слободі, Преображення Господнього за Волгою.

З-поміж інших міст «Золотого кільця» Кострома доволі сильно втратила історико-архітектурні пам'ятки за радянських часів. За винятком 2 храмів на Дебрі, у середмісті були знесені всі парафіяльні храми допетровського часу. Як і в Ярославлі, територія кремля була перетворена на пустище. З цієї причини Костромський історико-архітектурний музей заповідник у радянський час займав територію Іпатіївського монастиря, що розташований в стороні від основного міського осереддя.

Крім Іпатіївського, у Костромі вцілів (хоча й зі значними ушкодженнями) інший великий монастир Богоявленсько-Анастасіїн.

Архітектурний ансамбль історичного центру

Центральна частина Костроми являє собою цілісний, показовий у своєму роді архітектурний ансамбль забудови кінця XVIII—XIX століть. Пам'ятки провінційного класицизму складають головну гордість костромчан. Серед будівель часу Олександра I примітним є ансамбль Сусанінської площі: будівлі Гауптвахти і пожежної каланчі (архітектор П. І. Фурсов) та Присутствених місць (архітектори А. Д. Захаров, М. І. Метлін), будинок С. С. Борщова (архітектор Н. І. Метлін).

У центрі симетрично розташовані: Великі Борошняні (1789—1793) і Красні торгові ряди (1789—1800) (архітектор С. А. Воротилов, початковий проект належить губернському архітектору К. фон Клеру). Будівлі оточені відкритими склепінчастими галереями. У кожній арці була влаштована окрема купецька лавка зі своїм входом і вітриною, конторою на другому поверсі та складом у підвалі. З південного боку Красних рядів прибудовано церкву Спаса в Рядах з дзвіницею, у дворі розташовані Мєлочні ряди (1831—1832). Навколо також збудовані витончені Овочеві (Тютюнові) ряди (1819—1822) (архітектор В. П. Стасов), Масляні ряди (двоповерховий будинок з пов'язаними аркаднимі галереями 1809; архітектор Н. І. Метлін) і Пряничні ряди з двома каплицями (кінець XVIII — початок XIX ст.), а нижче по схилу вздовж вулиці Молочна гора — Рибні ряди (1840—1850).

На початку Павловської вулиці (нині проспект Миру) інтерес представляє будинок у стилі терему Романовського музею (1909—1911, архітектор Н. І. Горліцин). Далі розташовані яскраві зразки цивільної архітектури: триповерхова будівля Дворянського зібрання (арх. М. М. Праві) з двома залами: Великим Білим і Малим Золотим (Єкатерининським) і будівля драматичного театру, перебудована після пожежі на пожертвування містян у 1863 році.

Нові архітектурні пам'ятки

З будівель і споруд радянського періоду найвідомішими є новий пам'ятник Івану Сусаніну (1967), будівля будинку зв'язку (1934), будівля вокзалу станції «Кострома Нова», Виставка досягнень народного господарства. До стін Іпатіївського монастиря в повоєнний час з усієї області були звезені пам'ятки дерев'яного зодчества, проте центральний експонат цього музею просто неба — церква з села Спас-Вежі (1713) згоріла у вересні 2002 року.

У 2000-х роках у Костромі здійснювалась масштабна кампанія з благоустрою міста — зокрема, була організована пішохідна зона вздовж набережної Волги, реконструйовані Сусанінська площа, площа Миру і бульварна частина проспекту Миру, встановлено низку пам'ятників і скульптур, серед яких:

  • пам'ятник Юрію Долгорукому (2003, скульптор В. М. Церковніков) на Радянській (Воскресенській) площі;
  • пам'ятник трудівникам тилу, друга назва — «Сльоза» (2006, скульптор В. М. Церковніков) перед концертно-виставковим центром «Губернський»;
  • пам'ятник собаці («Пожежний пес Бобка») (2009) на Сусанінськой площі;
  • пам'ятні плити знаменитим особистостям («Алея Визнання», 2009) на початку проспекту Миру;
  • пам'ятник О. О. Зинов'єву (2009, скульптор А. М. Ковальчук) у сквері КДУ імені М. О. Некрасова.

Освіта

Спорт

У Костромі базується футбольний клуб «Спартак», який виступає в зоні «Захід» Другого дивізіону Росії з футболу. Домашня арена — стадіон «Урожай».

Відомі люди

Народились

Померли

Міста-побратими

Джерела
  1. Статистическое изображение городов и посадов Российской империи по 1825 год. Сост. из офиц. сведений по руководством директора Департамента полиции исполнительной Штера. Спб., 1829.
  2. Обозрение состояния городов российской империи в 1833 году / Изд. при министерстве внутренних дел. — Спб., 1834.
  3. Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. — Спб., 1840.
  4. Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи [по 1 мая 1847 года]. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. Спб., 1852.
  5. Статистические таблицы Российской империи, составленные и изданные по распоряжению министра внутренних дел Стат. отделом Центрального статистического комитета. [Вып. 1]. За 1856-й год. Спб., 1858.
  6. Статистический временник Российской империи. Серия 1. Вып. 1. Спб., 1866.
  7. Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 1. — Спб., 1871, с. 169.
  8. Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 10. Спб., 1875, с. 92.
  9. Статистика Российской империи. 1: Сборник сведений по России за 1884—1885 гг. Спб., 1887, с. 19.
  10. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.
  11. Города России в 1910 г. — Спб., 1914.
  12. Города Союза ССР / НКВД РСФСР, Стат. отдел. — М., 1927, с. 40—41.
  13. Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L'U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928.
  14. Всесоюзная перепись населения 1937 года: Общие итоги. Сборник документов и материалов. — М.: РОССПЭН, 2007, с. 72.
  15. Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. РСФСР. — М., 1963.
  16. Перепись населения СССР 1959 года. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 19 грудня 2010.
  17. Перепись населения СССР 1970 года. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 19 грудня 2010.
  18. Перепись населения СССР 1979 года. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 19 грудня 2010.
  19. Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения РСФСР, ее территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу
  20. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населенных пунктов — райцентров и сельских населенных пунктов с населением 3 тысячи и более человек
  21. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 г. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 19 грудня 2010.
  22. - Численность населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2010 года. Архів оригіналу за 28 серпня 2009. Процитовано 28 серпня 2009.
  23. Из Костромы в Боговарово будут летать самолёты // Новости Федерации, 03.04.2006
  24. http://www.interfax-russia.ru/r/B/centerFin/492.html?menu=A&id_issue=12239693%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
  25. Расписание есть — самолетов нет. Кострома готовится к авиаполетам. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2009.
  26. Мисковская ж/д. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 19 грудня 2011.
  27. Wacław Zaikyn. Atanazy I / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840 (пол.) S. 176

Література
  • (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
  • (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
  • (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)
  • (рос.) Масленицын С. И. Кострома. — Л. : Аврора, 1968. — 140 с. — (Города-музеи)
  • (рос.) Кострома. (Фотоальбом) / Автор текста: А. Л. Мартынова. — М. : Планета, 1970. — 80 с. — (Архитектурные памятники древних русских городов)
  • (рос.) Разумовская И. М. Кострома. — Л. : Художник РСФСР, 1989. — 208 с. — (Памятники городов России)

Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.