Бухта троса

Бухта (від нід. bocht або дан. bogt, що сходять до ниж.-нім. bucht — «вигин»)[1] — трос або снасть, згорнута циліндрами, колами або вісімкою. Від бухти слід відрізняти петлю троса (англ. bight) — вигнуту (складену вдвоє) ділянку троса, яка часто є елементом вузла.

Спіральні бухти
Бухта шкота

Способи укладання бухт

Залежно від способу укладання розрізняють похідні та якірні бухти. Похідні бухти — круглі, у них снасті укладаються на палубі під час походу, щоб вони були готові для віддачі, травлення і вибирання. Якірні бухти — довгі підвішуються на баланси (чотири бруси, з'єднані між собою кінцями і прикріплені зусібіч до щогли) при своїх щоглах або по бортах при кофель-планках.

Залежно від виду троса використовують такі способи:

  • Виті троси згортають за годинниковою стрілкою, а розгортають у зворотному напрямку. Щоб запобігти утворенню калишок і вісімок, трос злегка розкручують між великим і вказівним пальцями. Снасть починають згортати в бухту з корінного кінця, щоб за потреби її розмотати за ходовий кінець.
  • Плетені троси можна згортати в будь-якому напрямку.
  • Металеві троси згортають, чергуючи кільця з півштиками.
  • Ліні внаслідок їхньої схильності до спутування не згортають на руці, а укладають їх кільцями в якусь ємність (мішок, відро) або обвивають навколо циліндра (валика, бобіни).
  • Ланцюги на флоті не згортають у бухти (через ймовірність заклинювання ланок), а укладають у штабелі або розкладають паралельними рядами.

Залежно від форми бухти розрізняють:

  • Кільця — можуть бути відкритими і закритими (з обв'язкою поперек бухти).
  • Вісімки
  • Видовжений моток — бухта з великих кілець, перев'язана посередині (може бути попередньо складена удвоє).
  • Циліндр
  • Спіраль

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

Джерела
  • Самойлов К. И. Бухта троса // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  • Georges Devillers. Manuel de matelotage et de voilerie à l'usage des marins professionnels et des plaisanciers. — Paris : Éditions Maritimes et d'Outres-Mer, 1971. — 445 с. (фр.)
  • Franck Ripault. Le classique des nœuds. — Rennes : Éditions Sud Ouest, 1998. — 169 с. — ISBN 2-7373-2359-2. (фр.)
  • Gwendal Jaffry, Claude Bas, Yves Gaubert, Michel Phillipe. Guide des nœuds et du matelotage. — Douarnenez : Le Chasse Marée, 2002. — 128 с. — ISBN 2-914208-14-6. (фр.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.