Буца Богдан Еманоїлович

У 1982 році закінчив електрофізичний факультет Львівського політехнічного інституту за фахом інженер електронної техніки, а у 2005 році отримав диплом Київського університету права за фахом юрист, «Правознавство».

1982–1984 — проходив службу в лавах Радянської армії.

1984–1988 — інженер, майстер дільниці СК «Фотон» виробничого об'єднання імені 50-річчя Жовтня (Львів).

1988–1991 — інженер-технолог, начальник бюро, заступник начальника дослідного виробництва НДІ побутової радіоелектронної апаратури (Львів).

1991–1992 — директор ТОВ «Рата» (Львів).

1992–1995 — начальник відділу, заступник начальника регіонального відділення, перший заступник начальника регіонального відділенняФонду державного майна України по Львівській області.

1995 — генеральний директор Українського центру сертифікаційних аукціонів.

1995–1997 — заступник голови Фонду державного майна України.

1997 — радник голови Громадського благодійного фонду «Фонд розвитку Львівщини» Андрія Садового.

1997–1998 — перший заступник голови Державного комітету України з питань підприємництва.

1998–1999 — заступник голови Львівської обласної державної адміністрації.

1999–2000 — радник президента Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств.

2000–2002 — начальник Управління стратегії реформування відносин власності та регуляторної політики Департаменту економічної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України[6][7].

2002–2005 — віце-президент Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств.

З 2005 — народний депутат України.

З квітня по липень 2005 — перший заступник голови правління НАК «Нафтогаз України»[8][9].

2005–2006 — міністр Кабінету Міністрів України.

2006–2007 — радник Президента України[10][11].

У січні 2008 року призначений на посаду заступника міністра оборони України[12].

У лютому 2010 уряд задовольнив заяву Богдана Буци про звільнення за власним бажанням[13]. За даними ЗМІ, чиновник подав у відставку через незгоду з політикою уряду в оборонній сфері.

Березень — вересень 2014 — перший заступник Міністра оборони України.

Член спостережної ради ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (з червня 2000); член наглядової ради ВАТ «Державний ощадний банк України» (з грудня 2006).

Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 123 (2004–2005).

Перший заступник голови центрального виконкому політичної партії Народний Союз «Наша Україна» (до вересня 2005).

Одружений, має дочку і сина.

• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (грудень 2001)[14];
• Державний службовець 1-го рангу (з серпня 2006)[15];
• Орден «За заслуги» III ступеня — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності та безпеки Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці Збройних Сил України (1.12.2009).[16]

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
• Верховна Рада України 4-го скликання
• Указ Президента про призначення
• Розпорядження КМУ про призначення