Бєлохвостик Валентин Сергійович
Валентин Бєлохвостик (біл. Валянцін Белахвосьцік; нар. 6 вересня 1934, Богушевичі, Березинський район, Мінська область, БРСР — пом. 10 червня 2003, Мінськ, Білорусь) — радянський білоруський актор, Лауреат Державної премії БРСР (1989), Народний артист Республіки Білорусь (1994).
| Валентин Бєлохвостик | ||||
|---|---|---|---|---|
| біл. Валянцін Белахвосьцік | ||||
| Ім'я при народженні | Валентин Сергійович Бєлохвостик | |||
| Народився |
6 вересня 1934 Богушевичі, Березинський район, Білоруська РСР, СРСР | |||
| Помер | 10 червня 2003 (68 років) | |||
| Громадянство |
 СРСР Білорусь | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Російський університет театрального мистецтва (1965) | |||
| Заклад | Національний академічний театр імені Янки Купали | |||
| У шлюбі з | Q98929984? | |||
| Діти | Зоя Бєлохвостик | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
Життєпис
У 1958 році закінчив студію Білоруського театру імені Янки Купали, в 1965 році — Московський державний інститут театрального мистецтва.
Працював у Національному академічному театрі імені Янки Купали.
Особисте життя
Був одружений з Ольгою Глєбовою. У подружжя було двоє доньок: Зоя та Надія.
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1992 | ф | «Білі вбрання» | Белые одежды | Жуков |
| 1988 | ф | «Державний кордон. Солоний вітер» | Государственная граница. Солёный ветер | Носков |
| 1986 | ф | «Знак біди» | Знак беды | комісар |
| 1985 | ф | «Мамо, я живий» | Мама, я жив | Прокіп Малокурний |
| 1982 | мф | «Лисиця, ведмідь та мужик» | Лиса, медведь и мужик | озвучення |
| 1982 | ф | «Стратити не представляється можливим» | Казнить не представляется возможным | Гордієнко |
| 1978 | ф | «Розклад на післязавтра» | Расписание на послезавтра | вітчим Віктора |
| 1978 | ф | «Бачу ціль» | Вижу цель | полковник Федотов[1] |
| 1977 | ф | «Право на любов» | Право на любовь | Задорнов[2] |
| 1977 | ф | «Чорна береза» | Чёрная берёза | Іван Климов |
| 1975 | ф | «Вовча зграя» | Волчья стая | Кулєш, партизан |
| 1974 | ф | «Дума про Ковпака» | Семен Васильович Руднєв, комісар | |
| 1974 | ф | «Бронзовий птах» | Бронзовая птица | голова сільради |
| 1974 | ф | «Останнє літо дитинства» | Последнее лето детства | tgspjlbxyf hjkm |
| 1972 | ф | «Завтра буде пізно» | Завтра будет поздно… | Іван Васильович, командир загону |
| 1971 | ф | «Вчора, нині та завжди» | Вчера, сегодня и всегда | Семен Карабанов, директор дитячого будинку |
| 1963 | ф | «Оптимістична трагедія» | Оптимистическая трагедия | Ведучий |
Література
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 386.
- Республика Беларусь: Энциклопедия: В 6 т / Г. П. Пашков;. — Минск : «Беларуская Энцыклапедыя» iмя Петруся Броўкi, 2006. — Т. 2. — 912 с. — ISBN 978-985-11-0371-3.
Примітки
- Бачу ціль «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка»
- Право на любов «КINO-КОЛО»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.