Оптимістична трагедія (фільм, 1963)

1918 рік. На військовий корабель «Громобой», на якому панують матроси-анархісти, від ЦК партії більшовиків призначена жінка-комісар. Керує на кораблі анархіст «Ватажок». Комісару доручено переформувати морський загін в Перший матроський полк. Перед нею стоїть важке завдання: завоювати авторитет моряків і викорінити анархію. З офіцерів, які залишилися на кораблі — лейтенант Берінг, що служив ще на царському флоті на броненосці «Імператор Павло I». Він повинен стати командиром і разом з надісланим комісаром відвести полк на фронт в район Чорного моря. Ватажок провокує спробу групового зґвалтування комісара, але комісар в упор стріляє в одного з гвалтівників, після чого вимовляє фразу, що стала крилатою: «Ну, хто ще хоче спробувати комісарського тіла?». Підручний «Ватажка», сифілітик «Сиплий», пропонує вбити комісара, але «Ватажок» відхиляє цю пропозицію під приводом того, що тоді надішлють нового комісара, а «ця жінка для нас цінна, в ній анархістська жилка є». Між комісаром і «Ватажком» відбувається спроба порозумітися. У розмові беруть участь «Сиплий» і моряк-анархіст Олексій. «Ватажок»: «Ось ти мені поясни, що виходить? Віддаємо ми свої голови за вашу владу? Віддаємо. А ви нам ще умови ставите». «Сиплий»: «Нас проспиртували і зататуювали на кораблях. Дайте нам спокійно отримати свою кулю». Олексій: «Я нікому не вірю. Ні вам, ні їм. Адже це він нас послав тебе полякати». Комісар: «Умови ставимо, бо їх приймають. Тому що за нами йдуть. Тому що ми знаємо, куди треба йти. А працювати треба з тими людьми, які є». За наказом командування екіпаж, переформований в полк, залишає корабель і йде на фронт. Кілька епізодів фільму знімалися в місті енергетиків Придніпровську Дніпропетровської області.

• Оптимістична трагедія на сайті IMDb (англ.)