Бібі Айша

Айша народилася в афганській родині в Афганістані.[1] Вона втратила матір у молодому віці.[1] Коли їй виповнилося дванадцять, її батько пообіцяв її бойовику Талібану як компенсацію за вбивство, скоєне членом родини Айші.[2] Вона була змушена вийти заміж за цього чоловіка у віці чотирнадцяти років.[2] Її чоловік та його сім'я знущалися над нею.[1][2] У вісімнадцять років вона втекла від насильства, але її спіймала поліція, посадила у в’язницю на п’ять місяців і повернулася до батька, який потім повернув її чоловікові.[2] Помстившись за її втечу, тесть Аїші, чоловік і троє інших чоловіків із сім’ї забрали Айшу в гори, відрізали їй ніс і вуха і залишили помирати. Вона підповзла до дідуся, але їй відмовили в допомозі. Зрештою, вона шукала та отримала допомогу на військовій базі США.[2][3][4]

Зображення Аїші було показано на презентації World Press Photo в 2011 році.

Історія Аїші вперше з’явилася в The Daily Beast у грудні 2009 року, що спонукало багатьох лікарів запропонувати безкоштовну допомогу та реконструктивні операції. Фонд Гроссмана Берна в Каліфорнії пообіцяв виконати необхідні операції і почав організацію для отримання її візи навесні 2010 року.

У березні 2010 року Дайан Сойєр з ABC News висвітлювала свою історію, яку вона перегляне у 2014 році.

Айша була представлена на обкладинці журналу Time у серпні 2010 року та у відповідній статті «Афганські жінки та повернення Талібану».[5] Зображення обкладинки викликало величезні міжнародні суперечки.[6] Зображення та супровідна назва обкладинки «Що станеться, якщо ми залишимо Афганістан» викликали дебати про афганську війну.[7] Її фото на обкладинці було зроблено південноафриканським фотографом Джоді Бібером і нагороджено премією World Press Photo Award у 2010 році.[8] Цей образ Айші іноді порівнюють із фотографією афганської дівчини Шарбат Гули, зробленою Стівом Маккаррі.[9]

Невдовзі після висвітлення Time у серпні 2010 року Айшу доставили до Сполучених Штатів, щоб пройти безкоштовну реконструктивну операцію.[6] Після прибуття до Каліфорнії вона психологічно регресувала в психогенні неепілептичні напади, панічні атаки та самоушкодження, які потребували госпіталізації. Через події, яким вона зазнала, лікарі визначили, що вона ще недостатньо стабільна для виснажливої реконструктивної операції, і ці травми спричинили її страждання на прикордонний розлад особистості.[10] У той час як її реконструктивна операція була відкладена, вона була взята до притулку «Жінки для афганських жінок» у Квінсі, штат Нью-Йорк.[10] Стан Айші покращився зі зміною ліків, і судоми припинилися.[10]

Пізніше психологічний стан Айші покращився настільки, що вона змогла припинити приймати ліки, щоб контролювати свою поведінку. Починаючи з 2012 року, розпочалася підготовка до багатоетапної реконструкції обличчя для Аїші.[10] Її чоло було розширено протягом кількох місяців, щоб забезпечити достатньо тканини для створення нового носа. Конструкція для її нового носа була побудована з використанням хрящів її власного тіла, а тканина її лівої руки також була використана для внутрішньої підкладки.[10] Всього Айша перенесла 12 завершених операцій.[11] У 2014 році ABC News знову відвідала Айшу і розповіла, як її новий ніс змінив її зовнішність.

Айша була усиновлена афгано-американською парою, і станом на 2014 рік вона живе в Меріленді.[3][12] Вона вивчає англійську мову та математику та прагне бути поліцейською.[10]

• Врятувати Айшу
• Афганські жінки і повернення Талібану, обкладинка журналу Time
• Жорстока афганська жінка знаходить силу Даян Сойєр Новини ABC Спеціальний випуск про Бібі Айша
• Невимовний злочин, оригінальна щоденна історія звіра Гейл Цемах Леммон
• Сторінка Фонду Гроссмана Берна Бібі Айша