Біда
Біда, або Беда (ст.-укр. Бида, Бѣда) — українська власна і загальна назва.
- Біда — нещаслива пригода, подія; нещастя, лихо; важкі умови, труднощі, неприємності[1].
- Біда — провина, шкода[1].
- Біда (сходить до biga) — двоколісний, або одноколісний візок, тарадайка; майстер, що виготовляв такі візки[2][3].
Персоналії
Біда — українське прізвище. Походить січового козацького прізвиська, утвореного від слова «біда» (нещастя), що виконувало «охоронну» функцію і використовувалося як оберіг для носія прізвища. Згідно зі слов'янським звичаєм подібні прізвиська присвоювалися дітям з метою відлякування злих сил. Можливо «біда» вказувало на особливість характеру чи вдачі козака. Також, прізвище могло походити від українського слова «біда» — двоколісного візка, або того, хто виготовляв такі візки. Вперше згадується в Реєстрі Війська Запорозького 1649 р. Родинний центр — Наддніпрянська Україна, село Мойсенці.
- Біда Іван — козак (Жовнинська сотня, Чигиринський полк, Реєстр Війська Запорозького 1649).
- Біда Інокентій (1881—1928) — святий, мученик (с. Мойсенці, Полтавська губернія).
- Біда Захарій Якович (1867—1937) — святий, мученик (с. Мойсенці, Полтавська губернія)
- Біда Ольга (1903—1952) — монахиня, зарахована до лику блаженних (с. Цеблів, Львівська область).
- Біда Костянтин (1916—1979) — літературознавець, перекладач.
- Біда Євгеній Миколайович (1992—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Біда Роман-Осип — бойовий референт крайової Команди УВО, діяч ОУН.
- Біда Леонід Гнатович — заслужений військовий льотчик СРСР, учасник Другої світової війни. Двічі Герой Радянського Союзу.
- Біда Дмитро Михайлович — український флейтист, педагог.
- Біда Олімпія (Ольга Біда) — українська монахиня, зарахована до лику блаженних.
Примітки
- Біда // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Тележка // Російсько-український словник технічної термінології 1928 р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
- Таратайка, Одноколка, Двуколка // Російсько-український словник 1930 р. (О. Ізюмов)
Посилання
- Происхождение фамилии Бида
- Афонька Бида
- Диалектная и заимствованная лексика в кубанской антропонимии. Вестник Ставропольского государственного университета
- Мы все идем от одного корня
- Неморфологічні способи творення українських прізвищ за «Реєстром війська запорізького 1649 р.»
- Демонтажем монумента императрице Екатерине занимался человек с говорящей фамилией Беда
- Як постала на світі біда — українська легенда (укр.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.