Білеве

Білеве знаходиться серед мальовничої місцевості, омріяної давніми легендами. Населений пункт відноситься до типової Волинської місцевості, розміщується на Волино–Подільській височині. Територія села багата різноманітними нерудними корисними копалинами (пісок, глина, вапняк). Переважаючі ґрунти – чорноземи опідзолені. Це типова лісостепова місцевість з помірно-континентальним кліматом. Через село протікає р. Понорка, яка є притокою р. Горині і відноситься до басейну р. Дніпро.

Назва населеного пункту очевидно походить від старослов’янського слова «біль» (біле). Наші предки любили безмежні барвисті широкі лани. Старослов’янським словом «біль» (біле) називали трав’янисті галявини серед лісів, які на фоні темних лісових масивів вимальовувались світлими пасмами. Тут охоче осідали люди і їх поселення здобували назви зеленої місцевості. Народні назви сучасних вулиць «Ліс», «Дубина» і ін. саме свідчать про те, що назва села дійсно походить від старослов’янського слова.

Перші поселення на території с. Білеве виникли в добу бронзи (енеоліту), що датується 2 тис. до н.е. Про це свідчать археологічні знахідки: кам’яні шліфовані сокири з висвердленим отвором, рубила, кам’яні вставки до дерев’яних серпів, наконечники стріл, кам’яні ножі і ін. Більшість знахідок матеріальної культури свідчать про те, що основним заняттям тодішніх жителів було землеробство, полювання. Поблизу села, у сторону м. Ізяслава виявлені знахідки, які відносяться до часів Трипільської культури. Разом з тим, не виключена можливість існування поселення і в більш раню добу (кам’яні рубила).

Перша згадка про село відноситься до 1593 року (Історія міст і сіл Хмельницької області), коли село було спалено під час чергового набігу Кримських татар. Однак, у єпархіальних відомостях Н. Теодоровича вказано, що в 1575 році в селі було побудовано церкву, а тому населений пункт з’явився значно раніше, а час виникнення ще залишається об’єктом майбутніх досліджень.

Окрім нападів кримських татар, які неодноразово з’являлись на околицях поселення, жителі села потерпали від інших бід. Так, у 1569 році був великий голод, 1570 році вимерзло жито – основний продукт харчування, 1579 році сарана понищила посіви.

До 1673 року село було власністю князівського роду Заславських, який проіснував 225 років. Саме в цьому році помирає останній князь Олександр. Після нього залишається його племінниця Марія, яка виходить заміж за великого маршала Литовського Павла Карла Сангушка. Таким чином село, як і м. Ізяслав переходить під владу Сангушків.

Згідно Андрусівського перемир’я між Росією та Річчю Посполитою в 1667 році територія поселення переходить до Польщі. В 1793 році після другого поділу Польщі Білеве відходить до Російської імперії і відноситься до Ізяславської губернії, яка існувала в період з 1793 по 1795 рік. Коли в 1796 році було створено Волинську губернію, південний кордон якої проходив біля р. Случ, с. Білеве стає її частиною і входить до Ізяславського повіту.

• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.

• Василь Кравчук. Осінній сум самотнього села // «Сільські вісті». — 8.11.2012.^{[недоступне посилання з березня 2019]}
• Хмельницька обласна рада. Ізяславський район. Паспорт територіальної громади Білівської сільської ради (doc)
• Село Білеве // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Погода в селі Білеве
• Список населених пунктів України, Хмельницька область. Білеве (карта).

http://bil-school.ucoz.ua/index/istorija_nashogo_sela/0-18

1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 23 жовтня 2021.