Білик Ігор Зіновійович

Ігор Білик народився 30 березня 1977 р. у селі Тартаків, Сокальського району, Львівської області.

Закінчив загальноосвітню школу у селі Тартаків та Сокальський професійний ліцей за фахом «Слюсар-електрик по ремонту електроустаткування побутових машин і апаратів».

В селі Перв'ятичі проживав з 1999 року. Працював екскаваторником.

Одним з перших записався 2 березня 2014 року добровольцем в райвійськкоматі. Навідник танка, 72-а окрема механізована бригада.

Загинув поблизу Червонопартизанська — село Панченкове, в часі обстрілу опорного пункту механізованої бригади терористами зі стрілецької зброї. Бойовики під'їхали до блокпосту з білим прапором — нібито хочуть здаватися. Наблизившись до блокпосту, відкрили вогонь, загинув Ігор Білик. Вогнем у відповідь автомобіль з терористами було знищено.

Вдома залишились дружина Оксана та дві доньки — 14-річна Вікторія та 5-річна Діана. В останню дорогу проводжало кілька тисяч людей, дівчата встеляли дорогу попереду квітами аж до цвинтаря.

• 29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Почесний громадянин Сокальського району (рішення Сокальської районної ради від 13 жовтня 2016 року; посмертно).
• 6 грудня 2021 року в ДПТНЗ «Сокальський професійний ліцей» освятили пам‘ятну дошку випускникам ліцею, які загинули в зоні АТО Ігорю Білику, Євгену Кунтому, Андрію Костенецькому та Ігорю Упорову.[1]

Меморіальна дошка у Сокальському ПЛ

• Указ Президента
• Білик Ігор Зіновійович
• На Сокальщині поховали Ігоря Білика з Перв'ятич, який героїчно віддав життя за Україну