Біловезький повіт

Біловезький повіт — повіт утворений 12 грудня 1920 року під Тимчасовим управлінням прифронтових і етапних територій з частини Пружанського (ґміни: Біловежа, Масієво та Сухопіль) і Берестейського повітів (ґміни: Половці, Верховиці, Дмитровичі та Дворці)[1]. Центром повітової влади було село Біловежа. Міст у повіті не було, а єдиним містечком була Наревка Мала (1205 мешканців у 1921 році)[2].

Колишній королівський палац у Біловежі. Садиба Біловезького повіту
Біловезький повіт

біл. Белавежскі павет

Адм. центр Біловежа
Країна  Польська Республіка
Регіон Білостоцьке воєводство (II Річ Посполита)
Підрозділи 3 ґміни
Населення
 - повне 17 879 осіб (1921)
 - густота 11,2 ос/км²
Площа
 - повна 1602 км²
Дата заснування 12 грудня 1920
Дата ліквідації 1 серпня 1922

19 лютого 1921 року повіт увійшов до складу Білостоцького воєводства ІІ Польської Республіки. Тоді ж до Біловезького повіту повернулися ґміни Дмитровичі, Дворці (ліквідовані 1928 р.[3]), П(о)ловці (ліквідовані 1928[4]) та Верховиці[5]. Розпорядженням Ради Міністрів від 11 липня 1922 р. 1 серпня 1922 р. повіт, що складався лише з трьох сільських ґмін (Біловезької, Масієвої та Сухопіль), було ліквідовано, а ґміни, що входили до нього, увійшли до складу Більського повіту Білостоцького воєводства[6] (згодом — у 1926 р. — ґміна Сухопіль була включена до складу Пружанського повіту Поліського воєводства[7]).

Демографія

Згідно з переписом 1921 року, у повіті мешкало 17879 осіб, у тому числі 8921 (49,9 %) білорусів, 7955 (44,5 %) поляків, 841 (4,7 %) євреїв, 117 (0,7 %) росіян, 36 (0,2 %) русинів, 5 німців, 2 естонців, 1 вірменин та 1 словак[2].

Релігії

Згідно з переписом 1921 р., 14058 (78,6 %) жителів повіту були православними християнами, 2363 (13,2 %) римо-католики, 1349 (7,5 %) юдеї, 106 (0,6 %) протестанти, одна особа була мусульманином, 122 не встановлено[2].

Старости
  • Стефан Мазуркевич ( — 1923)[8]

Примітки
  1. Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 43
  2. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. 5. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny.
  3. Dz. U. z 1928 r. Nr Не введено номер!, poz.
  4. Dz. U. z 1928 r. Nr Не введено номер!, poz.
  5. Dz. U. z 1921 r. Nr Не введено номер!, poz.
  6. Dz. U. z 1922 r. Nr Не введено номер!, poz.
  7. Dz. U. z 1926 r. Nr Не введено номер!, poz.
  8. Ruch służbowy w Ministerstwie Spraw Wewnętrznych od 15 grudnia 1922 do 1 marca 1923 r.. Nr 2 z 31 marca 1923. с. 23.

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.