Берестейський повіт (II Річ Посполита)

Після окупації поляками Берестейщини в лютому 1919  р. збережений колишній Берестейський повіт Холмської губернії Української Народної Республіки (до того — Гродненської губернії Російської імперії).

12 грудня 1920 року вилучені гміни Половці, Вєжховєц, Дмітровіче і Дворце до новоутвореного Біловезького повіту, але ці гміни повернені назад після входження Біловезького повіту до Білостоцького воєводства 19 лютого 1921 р.[1] Повітове місто — Берестя. У склад повіту входило 22 сільські гміни, 1 місто і 2 містечка.

Антиукраїнська політика польської влади знайшла продовження при проведенні перепису, коли українців рахували «тутейшими», поляками або білорусами. Станом на 1931 рік за урядовими публікаціями населення повіту становило 1215 927 осіб (23,3 % поляків, 14,9 % євреїв, 7,9 % білорусів 44,1 % «тутешніх» і лише 8,3% українців).

Українська «Просвіта на Поліссі» мала свої гуртки в 56 селах Берестейського повіту.[2]

Після радянської анексії включений 4 грудня 1939 року до новоутвореної Берестейської області. Ліквідований 15 січня 1940 року внаслідок реорганізації області на райони. Під час німецької окупації територія була включена до Берестейського ґебіту Генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна з центром у Бересті, тобто німці визнавали Берестейщину українською етнічною територією.

1 січня 1923 р. вилучено село Підбульково з гміни Рогожна Кобринського повіту і включено до гміни Косичі Берестейського повіту.[3]

1 січня 1926 р. вилучено село Вєлюнь зі гміни Збіроґі Кобринського повіту і включено до гміни Косичі Берестейського повіту.[4]

Розпорядженням Ради Міністрів 19 березня 1928 р.[5]:

• територія ліквідованої ґміни Мокрани Кобринського повіту включена до ґміни Вєлькорита Берестейського повіту за винятком сіл Осова і Ляховці, включених до ґміни Малорита
• вилучені поселення — села: Буяки, Харитони, Готовичі, Карабани, Лідими, Максими, Очки, Смоляни, Сичі, Вітошки, Волоски, Залісся, Забережжя і Збироги, фільварки: Буяки, Поплави і Смолин, селище Смолин-Янівський та колонію Макаси із ґміни Збироги Кобринського повіту і включено їх до ґміни Косичі Берестейського повіту
• ліквідовано ґміну Дворце, а села: Дворці, Дідівка Мала, Дідівка Селика, Грудовики, Ганьці, Ліски, Пересік, Великоліс і Воля, фільварки: Сокольник і Залав'я та селище Діброва і колонія Павлюківщина включені до ґміни Городечна Пружанського повіту, та села: Хідри Малі, Хідри Великі і Ясень та фільварки Буянець і Засьби — до ґміни Шерешув Пружанського повіту, також села: Чемери, Кривляни і Підрічани — до ґміни Камєнєц Літевскі Берестейського повіту
• вилучені поселення — села: Черняни, Гута Шкляна і Малинівка та колонії Черняни, Новий Двір і Старий Двір з ґміни Вєлькорита Берестейського повіту і включено їх до ґміни Новосюлкі Кобринського повіту.

Розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі 23 березня 1928 р.[6] ліквідовано ґміни:

• Лищице, а її територія включена до ґміни Мотикали
• Половце, а належні до неї села Хлівища, Гола, Піщатка-Половецька, Половці, Суходіл, Ставище, Терехи, Вілька Терехівська, Зубаче і колонія Софіївка включені до ґміни Вєжховіце, решту ж поселень включені до ґміни Високє Літевскє
• Пшиборово, а її територія включена до ґміни Домачево
• Радваніче, а її територія включена до ґміни Камєніца Жировєцка
• Войска, а належні до неї села Голончиці, Ганцевичі, Головчиці, Городище, Любашки, Огородники, Переходи, Роб'янка і Станьковичі та фільварок Городище і селище Богачі включені до ґміни Дмітровіче, решту ж поселень включено до ґміни Ратайчице
• Жицін, а її територія включена до ґміни Камєнєц Літевскі.

Розпорядженням Ради Міністрів 31 травня 1929 р. межі міста Берестя розширені за рахунок приєднання земель ґмін Косіче і Камєніца-Жировіцка[7]

1 квітня 1932 р. село, колонія і військове селище Лісовчиці та села Рушили і Ґершони з ґміни Ратайчице передані до ґміни Вєжховіце, а село Зубаче передане з ґміни Вєжховіце до ґміни Високє Літевскє[8].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 18 квітня 1934 р. межі міста Кам'янець розширені за рахунок приєднання земель ґміни Камєнєц Літевскі[9], а міста Високе-Литовське — ґміни Високє Літевскє[10].