Білоградський Тимофій
Тимофі́й Білогра́дський (*1710 — †1782) — український композитор, лютніст й кобзар-бандурист, cтарший брат співака Осипа Білоградського, дядько першої російської оперної співачки Єлизавети Білоградської.
| Білоградський Тимофій | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1710 |
| Місце народження | Черкаси (?) |
| Дата смерті | 1782 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Національність | українець |
| Професія | співак, музикант |
| Вчителі | Сільвіус Леопольд Вайс, Faustina Bordonid і Domenico Annibalid |
| Інструменти | лютня, бандура, |
| Жанр | класична музика |
Життєпис
Про дитинство та юнацтво Білоградського нічого не відомо. Він народився, ймовірно, у Черкасах. Навчався грати на кобзі у Глухівський музичній академії. Чудовий голос і неабияку обдарованість майбутній музикант виявив дуже рано. Вже десь після 1725 року його запросили до Петербурзької придворної співочої капели. Тут грою на кобзі-бандурі й співом Білоградський здобув славу.
1733 року з наказу імператриці Анни Білоградського відправили до Дрездена в свиті посла графа Кайзерлінка — вдосконалювати майстерність гри на лютні під керівництвом Сільвіуса Леопольда Вайса (найвидатнішого композитора-лютніста XVIII століття). Вчителями оперного вокалу були співачка Фаустина Бордоні-Хассе та співак-кастрат Аннібалі. Білоградський пройшов тут справжню вокальну оперну школу (це згодом відзначив академік Якоб фон Штелін). В свою чергу Тимофій навчав європейців українських пісень й танців. Історик Ольга Сущенко зазначає, що тодішні німецькі газети писали про те, як він демонстрував місцевим жителям український танець «козак».
1739 року Білоградський повернувся до Санкт-Петербурга, був придворним музикантом, але недовго-наприкінці 1741 року знову виїхав до Німеччини, де уславився як виконавець-віртуоз і співак, мешкав в місті Кенігсберг, де його учнями були видатний філософ Й. Г. Гаман і композитор-лютніст Райхардт.
Наприкінці життя Болоградський мешкав у Петербурзі. Так званий «Московський манускрипт С. Л. Вайса», який зберігається в музеї імені Глинки, вірогідно належав Тимофію. Збереглись також його музичні твори на слова Олександра Сумарокова.